На другім боці жалібна обвідка. Чорна печать…
Умерла! Вона умерла! І се її похорони були! Ох, серце моє, чом ти не пукнеш, пам’яте, чом ти не закаламутишся і не затемнишся навіки, щоб не тямити, не чути, не знати сього болю, сеї розпуки?.. Таки, таки, вовки прокляті, вони доконали свого — уклали її в могилу! І ще кепкують собі! "Яко почасти інтересованій особі і повнячи виразну волю покійної, доносимо вам"… Прокляття на вас! Се не могла бути її послідня воля! Вона ж любила мене, а ви сим листом зарізали мене! У, як холодно, як страшно холодно, як тисне за серце, а в мозку горить, кипить, бентежиться! О-де-де-де-де! Умерла! Wir können uns auch selbst nicht erretten!* Р-р-р-р-р-р-трах! Бийте плішки, бийте, бийте! Валиться, бачите, — валиться! Бийте плішки, бийте! . . . . . . . . . . . . . . .
Як громи валять! Трах-трах! Як земля дрижить! Рятуйтеся! Набігає хвиля! Потопа, потопа! Сини будущини, зв’язані з дочками минувшости, — загибель ваша! Не пощадить хвиля! І мене не мине! Серце вже залите, вже втопилося, мертве… До мозгу доходить. У, як холодно! Плюсь-плюсь! Як темно, яка бездонна пітьма. Пропасти, пропасти! Як порошина, безслідно, безпожиточно! О моя повість, моя повість!
_____________________
* Ніхто не мусить мусити (нім.).— Ред.
* Ніхто не може вас урятувати: ні герой, ні святий, ні бог! Ви можете тільки самі себе врятувати (нім.).— Ред.
* Ви не можете також самі себе врятувати (нім.). — Ред.
* Ми не можемо також самі себе врятувати! (нім.)— Ред.