Жеронт. Але…
Люсінда (швидко). Ні! В жодному разі. Нізащо! Ви тільки дурно витрачаєте час! Я стоятиму на своєму. Це вирішена справа.
Жеронт. Ах, яка невгамовність, скільки слів! Ніяк їх не спиниш. (До Сганареля). Добродію, прошу вас, зробіть її знову німою.
Сганарель. Це річ неможлива. Все, чим я можу вам служити, — це зробити вас глухим, якщо бажаєте.
Жеронт. Щиро дякую. (До Люсінди). Подумай лишень.
Люсінда. Ні, всі ваші переконування на мене не подіють.
Жеронт. Ти сьогодні ж увечері станеш до шлюбу з Орасом!
Люсінда. Краще я стану до шлюбу зі смертю!
Сганарель (до Жеронта). Боже мій! Та постривайте ж, дозвольте мені медичними засобами зарадити цій справі. Таж її опанувала тяжка недуга, а я знаю, як її лікувати.
Жеронт. Невже ви змогли б, добродію, вилікувати її і від цієї душевної недуги?
Сганарель. Авжеж. Полишіть на мене цю справу; я маю засоби проти всього, та й наш аптекар допоможе нам. (До Леандра). Одне слівце. Ви бачите, що її палкий потяг до того Леандра суперечить волі її батька, що не можна гаяти часу, що соки дуже закислилися і що конче потрібно негайно знайти засіб проти цієї недуги, яка може погіршитися, якщо зволікати. Як на мене, то я бачу тут лише єдиний засіб, а саме: доза проносної втечі, яку ви змішаєте як слід з двома драхмами шлюбних пілюль. Може, вона буде дещо упиратися проти тих ліків, але ж ви — добрий фахівець, тож. ви й повинні самі, і то якнайкрасномовніше, переконати її й умовити проковтнути цю штуку. Ідіть же походіть з нею по садочку, щоб підготувати соки, а я тим часом побалакаю тут з її батьком. Але найголовніше — не марнуйте часу. Беріться ж до лікування! Мерщій! Мерщій беріться до лікування!
ЯВА 7
Жеронт, Сганарель.
Жеронт. Про які ліки, добродію, ви щойно говорили? Я зроду не чув таких назв.
Сганарель. Це ліки, що їх дають слабим лише в разі гострої потреби.
Жеронт. Чи ви бачили коли таку зухвалість?
Сганарель. Дівчата бувають часом трохи норовливі.
Жеронт, Ви не повірите, як вона втіпалася в отого Леандра.
Сганарель. Гаряча кров запалює молоді серця.
Жеронт. Щодо мене, то тільки-но я дізнався про те шалене кохання, так відразу ж і почав тримати дочку мою під замком.
Сганарель. І дуже розумно зробили.
Жеронт. І я вжив усіх засобів, щоб перешкодити їм зустрічатися.
Сганарель. Чудово!
Жеронт. Ще встругнули б що-небудь, коли б я дозволив їм бачитись.
Сганарель. А звісно.
Жеронт, Я думаю навіть, це дівчисько не від того, щоб утекти з ним.
Сганарель. Який мудрий висновок!
Жеронт. Мене попередили, що він докладає всіх сил, щоб таки поговорити з нею.
Сганарель. Ото негідник!
Жеронт. Але він тільки марнує час.
Сганарель. Гм!.. Гм!..
Жеронт. І я зроблю все, щоб не дати йому побачитися з нею.
Сганарель. Ще б пак! Адже ж він має справу не з яким-небудь дурнем; таж ви знаєте стільки способів, які йому й не снилися. Вам же розуму не позичати!
ЯВА 8
Лука, Жеронт, Сганарель.
Лука. Ой пане! Та й зчинилася ж буча, сто чортів! Ваша дочка втекла з отим своїм Леандром. Це ж він-був аптекарем, а ось і пан лікар, що встругнув цю штуку.
Жеронт. Як?! Ой, зарізали ж мене, вбили! Мерщій покличте поліцію і не випускайте його звідси! От вража душа, що надумав! Я віддам вас до суду, і він вас покарає!
Лука. Ага! Їй же богу, пане лікарю, вас таки повісять! Не рухайтеся з місця!
ЯВА 9
Мартіна, Сганарель, Лука.
Мартіна (до Луки). Ах, боже ж мій милосердний! Насилу знайшла цей дім! Скажіть мені, що у вас тут чувати про того лікаря, якого я вам порадила?
Лука. А ось він; його зараз повісять.
Мартіна. Як! Мого чоловіка повісять! Та що ж він такого накоїв?
Лука. Він тут такого накоїв, що за його допомогою викрадено в нашого господаря дочку.
Мартіна. Ой лишенько! Чоловіченьку, та чи то ж правда, що тебе повісять?
Сганарель. Ти ж бачиш! Ах!
Мартіна. Та невже ж ти даси себе загнати на той гніт в присутності стількох людей?
Сганарель. А що ж мені накажеш робити?
Мартіна. Коли б ти хоч порубав усі наші дрова, то я б ще сяк-так потішилася.
Сганарель. Забирайся звідси, ти мені краєш серце.
Мартіна. Ні, я залишуся, я Хочу піддати тобі духу перед смертю. Ні, ні, я тебе нізащо не покину, поки не побачу на власні очі, що тебе таки й справді повісили.
Сганарель. Ах!..
ЯВА 10
Жеронт, Сганарель, Мартіна.
Жеронт (до Сганареля). Комісар зараз прийде, вас запроторять у затишне місце і як слід провчать.
Сганарель (навколішках). Ой лелечко мій! А чи не можна замінити все на кілька ударів палицею?
Жеронт. Ні, ні! Нехай вирішує правосуддя. Але що я бачу?
ЯВА 11
Жеронт, Леандр, Люсінда, Сганарель, Лука, Мартіна.
Леандр. Добродію, дозвольте мені як Леандрові з’явитися знову вам на очі і повернути вам Люсінду. Ми вирішили з нею тікати і взяти таємно шлюб, але цей намір поступився місцем багато чеснішому вчинкові. Я не хочу викрадати у вас вашої дочки, я волію одержати її з ваших власних рук. Скажу вам лиш одне, добродію, — щойно я дістав кілька листів, з яких довідався, що дядько мій помер і я став спадкоємцем усього його майна.
Жеронт. Я високо ціную вашу доброчесність і з величезною радістю віддаю вам мою дочку.
Сганарель (набік). Та й спритно ж позбулася халепи медицина!
Мартіна. Раз тебе вже не повісять, то подякуй мені за те, що ти став лікарем; адже ж то завдяки мені доскочив ти такої честі.
Сганарель. Еге ж, рибонько! Це через тебе мене так нещадно відлупцювали!
Леандр (до Сганареля). Але скінчилося все так чудово, що гніватись не варто.
Сганарель (до Мартіни). Хай буде так! Я прощаю тобі це лупцювання за те високе звання, до якого ти мене піднесла. Але приготуйся! Віднині тобі доведеться ставитися з найбільшою пошаною до людини такої поважної й значної, як я, та не забувай, що гнів лікаря багато страшніший, ніж то можна собі уявити!