14 — Редріф — нині Росергайс, південне передмістя Лондона.
15 — Ньюарк — містечко в графстві Ноттінгемшірі на півночі Англії.
16 — Оксфордшір — графство на північному заході Англії.
17 — Бенбері — містечко на півдні Ноттінгемшіру.
18 — Тоді це був звичайний вік для вступу до університету.
19 — Лейден — місто в Голландії, у XVII-XVIII ст. славилося своїм університетом, особливо його медичним факультетом, де навчалося також багато іноземних студентів.
20 — Левант — острови й узбережжя східного Середземномор’я в Малій Азії, центр торгівлі між Сходом і Заходом.
21 — Олд-Джурі — район Лондона, де жила малозаможна інтелігенція.
22 — Вулиця в Лондоні.
23 — Феттер-Лейн, Уоппінг — східні райони Лондона.
24 — Південне море — старовинна назва Тихого океану.
25 — Вандіменова Земля — острів на південний схід від Австралії, названий на честь губернатора тодішньої голландської колонії Антоні ван Дімена (1593 — 1645). Тепер зветься Тасманія — за ім’ям голландського мореплавця Абеля Тасмана (1602 — 1659), який відкрив острів 1642 р.
26 — Пінта — англійська міра ємкості (0,56 л).
27 — ...я побачив поміст...— Натяк на тогочасний звичай виступати з промовами на площах під час передвиборчих кампаній.
28 — ...дев'яносто один ланцюг... тридцятьма шістьма замками...— Можливо, натяк на кількість памфлетів, написаних Свіфтом, та політичних фракцій, які він підтримував.
29 — Англійський король Георг І, який мається тут на увазі, насправді був низького зросту. Можливо, цю зовнішню відмінність введено з цензурних міркувань.
30 — У членів австрійської династії Габсбургів, з якої походили англійські королі, була випнута нижня губа.
31 — Лінгва франка — говірка середземноморських портів, багатомовний суржик.
32 — Відповідно до співвідношення зросту Гуллівера і ліліпутів (12:1), йому, щоб м’яко спати, потрібно було покласти один на один не чотири, а дванадцять матраців.
33 — Натяк на субсидії, які англійські королі вимагали від парламенту на державні та особисті витрати.
34 — Змальовуючи обшук і конфіскацію цілком безневинних речей у Гуллівера, Свіфт глузує з надмірної запопадливості англійських державних агентів, яким скрізь ввижалася зброя.
35 — Тут висміюється діяльність шпигунів Таємного комітету, створеного за наказом англійського уряду близько 1720 р.
36 — Сатира на придворних, які робили кар’єру за допомогою спритних політичних інтриг.
37 — Мається на увазі Роберт Уолпол (1670 — 1745), прем’єр-міністр Англії за Георга І, політичний і особистий ворог Свіфта.
38 — Очевидно, натяк на Джона Картерета, графа Гленвілла (1690 — 1763), віце-короля Ірландії, який дружньо ставився до Свіфта.
39 — Йдеться про фаворитку Георга І герцогиню Кендальську (1667 — 1743), завдяки інтригам якої Уолпол повернувся на пост прем’єр-міністра після чотирирічної перерви.
40 — кольори трьох англійських орденів: Підв’язки, Лазні та Св. Андрія. В першому виданні ці кольори було з огляду на цензуру замінено іншими.
41 — Георг І захоплювався військовими парадами.
42 — Колос Родоський — величезна статуя бога сонця Геліоса, споруджена 280 р. до н. е. на острові Родос і зруйнована землетрусом через 56 років. За переказами, ноги статуї впиралися в береги по обидва боки гавані і правили за ворота для проходження кораблів.
43 — Скайреш Болголам — В цьому образі виведено Джона Кемпбела, герцога Аргайла (1678 — 1743), який переслідував Свіфта за один з його памфлетів.
44 — Мається на увазі Франція, з якою Англія ворогувала на політичному та релігійному грунті.
45 — Сатира на дві політичні партії торі і вігів, які виникли на початку 1660-х рр. (отже, сімдесят місяців — навмисна неточність з огляду на цензуру).
46 — Натяк на симпатії Георга І до вігів, які привели його на трон.
47 — Наступник англійського престолу принц Уельський вагався в своїх політичних поглядах.
48 — Глузливий натяк на боротьбу між католиками та протестантами.
49 — Тобто Карл І (1600 — 1649), страчений під час буржуазної революції в Англії, та Яків II (1633 — 1701), скинутий з престолу й вигнаний з країни внаслідок перевороту 1688 року.
50 — Мається на увазі закон про віротерпимість, прийнятий 1689 р., за яким перестали переслідувати протестантів.
51 — Війна між Англією та Францією тривала з перервами від 1689 по 1713 р. і завдала Англії великих збитків. На початку війни французький флот був справді сильніший від англійського.
52 — Тут ідеться про умови Утрехтського миру (1713) між Англією та Францією, які забезпечували морське панування Англії.
53 — Віги вважали цілком можливим повне завоювання Франції.
54 — Тут і далі натяк на друга Свіфта колишнього міністра Генрі Болінброка (1678 — 1751), та його таємні переговори з Францією про заключения миру. Звинувачений Уолполом у зраді інтересів Англії, Болінброк, не чекаючи суду, втік 1715 р. до Франції, чим завдав великих турбот французькому урядові. Повернувшись на батьківщину 1723 р., безвиїзно жив у селі.
55 — Королева Анна, обурена "аморальністю" антицерковної сатири Свіфта "Казка бочки" (1705), категорично відмовила йому в посаді єпископа, незважаючи на політичні послуги Свіфта її уряду.
56 — Оскільки тут змальовуються розумні аспекти ліліпутського способу життя, які не відповідають загальному сатиричному вмістові І частини книги, існувала навіть думка, що цей розділ дописано пізніше. Але Свіфт сам далі підкреслює, що мова йде про минуле Ліліпутії.
57 — За Георга І шпигунство було дуже поширеним в Англії.
58 — Богиню правосуддя звичайно зображували з оголеним мечем, що загрожує карою злочинцям.
59 — Особи, які обіймали державні та громадські посади в Англії, були зобов’язані відвідувати церкву, а також виконувати всі релігійні обряди.
60 — Натяк на короля Якова І (1566 — 1625), який нагороджував орденами й титулами, керуючись лише особистими симпатіями.
61 — Цю думку Свіфт запозичив, можливо, з філософсько-утопічного роману французького письменника Сірано де Бержерака (1619 — 1655) "Інший світ, або Держави та імперії Місяця" (опубл. 1657).
62 — Тут Свіфт розвиває педагогічні ідеї давньогрецького філософа Платона (428 — 347 до н. е.), який вважав, що молоде покоління потрібно виховувати в дусі високих громадських та моральних обов’язків.