Ти програв! Можливо, знайдеш когось, хто не пам'ятатиме про твоє минуле й складе тебе докупи через сотню років після сьогоднішнього дня. Можливо, ти пригадаєш цю годину й з майбутнім власником поведешся краще! Повір мені, машино, – мене ти більше не цікавиш.
Спочатку відмовив парашут, тепер авіакатастрофа. Я розмірковував про ці два випадки, летів на захід і згодом дійшов висновку, що мене провадило саме провидіння, захищало, не дало й волосинці впасти з голови в моменти, які виявились небезпечнішими, ніж я сподівався.
Хто завгодно міг би стверджувати протилежне. Сили, які захищають мене, не запобігли аварії, – вони допомогли мені вибратися з неї живим і неушкодженим.
ДЕВ'ЯТЬ
Я тонув у грошах. Люди в усьому світі читали мою книжку, купували книжки, які я написав раніше. Від видавця я отримував винагороду за кожен проданий примірник.
Літакам умію давати раду, думав я. Але гроші мене нервують. Чи трапляються аварії з грошима?
За вікнами його кабінету хитали вітами пальми, сонячні промені зігрівали папери на столі.
– Я зможу для тебе це влаштувати. Річарде. Жодних проблем. Якщо хочеш, я це зроблю.
Його зріст на один дюйм перевищував п'ять футів. Волосся та борода з рудих стали білими, перетворивши його з усезнайка-ельфа на такого собі Санта-Клауса.
Ми товаришували ще в часи, коли я надсилав дописи в журнали. Редактор став консультантом з питань інвестицій. Мені він сподобався, ще коли дав мені перше завдання. Я захоплювався його спокійним ставленням до справи. Довіряв йому беззастережно, й ніщо з того, що він розповів мені того надвечір'я, не похитнуло моєї довіри.
– Стене, я неспроможний висловити своєї радості... – сказав я. – Це треба робити як слід, а я не знаю, що чинити з грошима, з паперами, з податками. Я на цьому нічого не тямлюся. Віднині ти мій фінансовий керівник, це цілком твоя справа й твоя турбота, а мені до цього зась.
– Ти навіть не хочеш нічого знати, Річарде?
Я ще раз поглянув на графіки, що відображали Стенову інвестиційну діяльність. Усі криві йшли просто вгору.
– Нічогісінько, – відповів я. – Хіба, коли мені захочеться довідатися про якісь деталі чи коли доведеться приймати якесь кардинальне рішення. Але більша частина того, чим ти займаєшся, вище від мого розуміння...
– Ну, навіщо так... – сказав він, – нічого дивовижного. Головне – елементарний аналіз ринку товарів. Більшість людей зазнають невдач на біржі, бо не мають достатнього підстраховування на випадок, коли справи на біржі обертаються не на їхню користь. Ти – тобто ми – не матимемо цієї проблеми. Ми почнемо вкладати гроші обережно, тримаючи в резерві значний капітал. Коли наша стратегія почне приносити плоди, ми робитимемо більші ставки. А натрапимо на біржі на щось цілком певне – вкладемо значну суму й заробимо цілий маєток. І не конче займатися виключно довготривалими вкладами. Люди часто забувають.про це. Існують способи заробляти ті ж гроші набагато швидше. – Стен усміхнувся, помітивши, що я не встигаю за його думками.
Він кивнув на графік:
– Тепер поглянь на цю схему. Вона відображає ціну фанери на товарній біржі в Чикаго. Бачиш, ось тут починається пік попиту, тобто попередження, що скоро настане спад. Це станом на минулий квітень. У той момент слід було продавати фанеру, багато фанери.
Потім, коли ціна падає аж до цієї позначки, треба багато купувати. Продавати за високою ціною й купувати за низькою – це те саме, що купувати дешево і продавати дорого. Розумієш?
– Як ми зможемо продати... Як можемо продавати, перш ніж щось придбали? Хіба, перш ніж щось продавати, не треба це щось купити?
– Ні. – Пояснюючи, Стен зберігав спокій, наче викладач коледжу. – Це ф'ючерсні угоди на біржі. Ми обіцяємо продати пізніше за певною ціною, знаючи, що перш ніж настане час продавати, встигнемо придбати ту ж фанеру – або цукор, мідь, зерно – але набагато дешевше.
– А-а...
– Потім ми проведемо повторне вкладення грошей. У різні цінні папери. За кордоном. Міжнародні корпорації – це непогана ідея. Але почнемо з товарної біржі, можливо, придбаємо місце на біржі Західного узбережжя. Побачимо. Придбавши місце, до мінімуму зведемо платню за послуги посередників. Потім диверсифікація. Було б також доцільно взяти під контроль невелику компанію, яка тільки спинається на ноги. Я проведу необхідні дослідження. Однак, маючи в розпорядженні такі суми для операцій і дотримуючись поміркованої стратегії на ринку, буде досить важко зробити помилку.
Він повністю переконав мене. Наче камінь з душі! Тепер моє фінансове майбутнє не заплутається, як стропи парашута.
Я ніколи не навчусь розпоряджатися грошима так, як це робить Стен. Я не такий витриманий і врівноважений, а ще – не маю графіків з кривими, які пнуться до неба.
Однак я достатньо розсудливий, коли йдеться про те, щоб розгледіти свої власні слабкі сторони, знайти старого вірного приятеля й довірити йому свої гроші.
ДЕСЯТЬ
Ми засмагали на палубі – Донна і я. Удвох на моєму нерухомому вітрильнику, який дрейфував за тридцять кілометрів на північ від Кі-Веста.
– Я не належав жодній жінці, – сказав я їй тихим і спокійним голосом, – і не претендую на володіння жодною з них. Це надзвичайно важливо для мене. І я обіцяю, що ніколи не стану по-власницьки ставитися до тебе й ніколи не ревнуватиму.
– Це добрий обмін, – сказала вона. Донна мала коротеньке чорне волосся, карі очі. Зараз, на сонці, вона їх заплющила. Її засмагла шкіра нагадувала просмолене тикове дерево. Цього кольору Донна досягла протягом багатьох років після того, як розлучилася десь далеко на півночі країни. – Більшість чоловіків не розуміють мене. Я живу так, як хочу. Залишатимуся з чоловіком доти, доки сама цього бажатиму. Не захочу – піду собі. Я тебе не налякала? – Вона змістила бретельки на бікіні для рівномірності засмагу.
– Налякала? Твої слова тішать мене! Жодних ланцюгів, пут, канатів, жодних суперечок, ніякої нудьги. Найщиріший подарунок: я тут не тому, що повинен, не тому, що потрапив у пастку. Просто мені краще бути з тобою, а не з кимось іншим.
Лагідно хлюпали хвилі. Замість тіней на вітрилі вигравали яскраві сонячні промені.