Старий Блонде впустив вазона з кактусом, якого взяв у руки, щоб показати герцогині.
— О, мій кактус! О, мій син! Панна Бландюро!.. О горе, квітка кактуса зламалася!
— Заспокойтеся, все ще можна залагодити,— сказала пані Камюзо, засміявшись.— Хочете, щоб через місяць вашого сина призначили суддею? Ми скажемо вам, як цього добитися...
— Пройдіть сюди, пане, подивіться на мою герань. Коли вона цвіте — це казкове видовище. Чому,— звернувся він до пані Камюзо,— ви говорите зі мною про такі справи при вашому родичі?
— А все залежить від нього,— швидко відповіла пані Камюзо.— Ваш син ніколи не стане суддею, якщо ви бодай словом прохопитеся про його візит.
— Еге?
— Мій супутник — рідкісна квітка.
— Он як!
— Це герцогиня де Мофріньєз, яку король послав рятувати молодого д'Егріньйона, заарештованого вчора на підставі позову дю Круазьє, що звинуватив графа в підробці документа. Міністр юстиції заодно з пані де Мофріньєз, і все, що вона пообіцяє нам, буде зроблено...
— Мій кактус уцілів! — сказав суддя, що пильно обдивлявся дорогоцінну рослину.— Кажіть далі, я слухаю.
— Домовтеся з Камюзо й Мішю, зробіть усе, щоб якомога скоріше затерти цю справу — і ваш син дістане призначення на службу. І дуже вчасно, бо це дасть вам змогу покласти край інтригам, якими дю Ронсере обснував родину Бландюро. І не помічником судді буде ваш син, йому дадуть ліпшу посаду. Ще до кінця року його призначать на місце Камюзо. Сьогодні приїздить королівський прокурор, і Соваже доведеться піти у відставку, з огляду на позицію, яку він зайняв у цій справі. Мій чоловік ознайомить вас у суді з документами, які свідчать про невинність графа і доводять, що вся історія з підробленим чеком — пастка, налаштована дю Круазьє.
Старий суддя увійшов у своєрідний олімпійський цирк, на уступах якого розмістилися шість тисяч горщечків з геранню. Він уклонився герцогині й сказав:
— Якщо те, чого ви домагаєтеся, пане, не суперечить закону, все буде зроблено.
— Передайте завтра Шенелю прохання про відставку, і я обіцяю, що через тиждень ваш син дістане призначення. Але спершу переговоріть із королівським прокурором, нехай він вам підтвердить мої слова. Ви, юристи, легше порозумієтеся між собою. Скажіть йому тільки, що герцогиня де Мофріньєз дала вам слово. І ніхто не повинен знати про мій приїзд,— додала вона.
Старий суддя поцілував їй руку, потім безжально зрізав найкращі квіти й подав їй букет.
— Ну що ви! Піднесіть їх ліпше пані Камюзо,— сказала герцогиня,— Дивно буде бачити квіти в руках у чоловіка, що йде під руку з гарненькою жінкою.
— Перш ніж ви підете в суд,— сказала пані Камюзо, звертаючись до Блонде,— навідайтеся до Шенелевого наступника і випитайте в нього, чи правда, що він зробив батькам панни Бландюро пропозицію від імені подружжя дю Ронсере.
Старий суддя, приголомшений двоєдушністю голови, нерухомо стояв біля своїх воріт і дивився навздогін двом жінкам, які поквапилися додому, обираючи найбезлюдніші вулиці. Він бачив, як обвалюється споруда, що її він зводив десять довгих років для улюбленого сина. Невже це правда? Може, його просто морочать? І він майже бігцем подався до нотаря, який купив контору в Шенеля.
Точно о пів на десяту, перед самим засіданням суду, заступник голови Блонде, слідчий Камюзо і суддя Мішю вже були в кімнаті для нарад; коли з'явилися Мішю й Камюзо, які прийшли разом, старий суддя замкнув двері.
— Що ж це діється, пане заступнику голови? — сказав Мішю.— Пан Соваже дає наказ про арешт графа д'Егріньйона, навіть не порадившись із королівським прокурором? Він потурає мстивим підступам якогось дю Круазьє, ворога престолу! Та це справді чорт зна що таке! Голова суду, зі свого боку, від'їжджає і в такий спосіб затримує розслідування! А ми навіть не здогадуємося про цей процес! Чи не збираються нав'язати нам чужу волю?
— Я вперше чую про цю справу,— сказав старий суддя, в душі сам не свій від люті, що голова суду підставив йому ногу в Бландюро.
Нотар, який купив контору в Шенеля, чоловік близький до дю Ронсере, попався на гачок, закинутий старим суддею, який хотів знати правду, й розповів усе відверто.
— Добре хоч, що ми повідомляємо вам про це, шановний колего,— сказав Камюзо Блонде,— а то вашому синові не пощастило б ні сісти в крісло, прикрашене гербовими лілеями, ні одружитися з панною Бландюро.
— Мій син та його одруження тут ні до чого,— сказав суддя.— Ідеться про графа д'Егріньйона: винний він чи невинний?
— Як з'ясувалося, Шенель заздалегідь передав гроші пані дю Круазьє, з незначного порушення формальностей зробили злочин. Якщо вірити позовній заяві, молодий граф відрізав кінець листа, де був підпис дю Круазьє і перетворив цей папірець на чек, за яким і одержав гроші в банку Келлерів.
— Необережність! — докинув Камюзо.
— Але якщо панові дю Круазьє віддали гроші,— сказав Блонде,— чому ж він учинив позов?
— Гроші в його дружини, і він ще про це не знає, а може, прикидається,— сказав Камюзо.
— Помста провінціала,— зауважив Мішю.
— І все-таки це дуже скидається на підробку документа,— сказав старий Блонде, чию суддівську совість не могла скаламутити жодна пристрасть.
— Ви так гадаєте? — мовив Камюзо.— Але навіть якщо молодий граф не мав права подавати до банку чек за підписом дю Круазьє, підпису він не підробляв. Він подумав, що має таке право, адже Шенель повідомив його, що гроші внесено.
— В такому разі, де ж тут підробка документів? — спитав старий суддя.— Суть підробки документів за цивільним законодавством — це заподіяння збитків іншій особі.
— Якщо навіть погодитися з тлумаченням дю Круазьє, то очевидно, що граф скористався з чужого підпису з однією метою: одержати в банкіра гроші всупереч розпорядженню дю Круазьє не надавати йому дальшого кредиту,— сказав Камюзо.
— Все це, панове, схоже на дріб'язкову прискіпливість,— заявив Блонде.— Позивач одержав гроші, й обвинуваченому, можливо, слід було діждатися чека, але графові д'Егріньйонові гроші знадобилися терміново, і він їх... Ет, облиште! Жадоба помсти, розбуркані пристрасті — ось що таке ваш позов! За самою суттю закону підробка документів включає в себе намір привласнити чужі гроші, здобути якусь вигоду, не маючи на те права. В даному випадку признати злочинний намір ми не можемо: ні римське, ні сучасне право не дає нам для цього жодних підстав,— у рамках цивільного права, звичайно, — бо тут не йдеться про підробку офіційного чи службового документа. У галузі приватного права підробка пов'язується з наміром учинити крадіжку, а де тут крадіжка? Але в які часи ми живемо, панове! Голова суду виїздить із міста, щоб затягти слідство, яке мало б уже закінчитися! Я тільки сьогодні по-справжньому взнав нашого пана голову, але я віддячу йому за свою помилку і навіть із відсотками за прострочений термін: віднині він сам писатиме свої ухвали. Ви повинні завершити слідство якомога швидше, пане Камюзо.