— Ракальї так кажуть! Сволочі! — знову вдарив кулаком по коліні Тріпон, а Кольє швидко щось записав. Жак одяг окуляри, зазирнув у свій бльокнот і, не скидаючи окулярів, провадив далі:
— Ті, що тікають, виставляють різні пояснення. У мене от що записано: "Нестерпність бути не собою". Себто: нестерпність розходження слова з ділом. Нестерпність постійно говорити речі, які не відповідають нашим переконанням.
— Це все страшна брехня! — обурено закричав Тріпон. — І взагалі, що це за засідання таке?! Хто сміє читати нам нотації якісь?! Кольє, що це таке, нарешті?!
Кольє тоненько посміхнувся і заспокійливо покивав Тріпонові рукою, наче з вагону при під'їзді.
— Тихо, тихо, Тріпоне. Нам говорять цікаві й корисні речі. Вислухаймо до кінця. Ну, ну, Ленуаре, ми тебе слухаємо. Далі.
Ленуар подивився в бльокнот і скинув окуляри.
— Товариші кажуть: нам уже не вірять. Кожну нашу деклярацію навіть робітники сприймають з недовір'ям і ваганням: щиро кажемо чи "тактично"? Нам закидають безпринципність, заперечування самих себе. Взяти хоч би такий приклад. Ми в теорії проти релігії. А тим часом в СССР релігійний рух толе-рується і навіть підтримується. Відновлюється синод, патріярх, уся церква. Аби вона була за совєтську владу.
— Брехня!
— В Чехії комуністичний президент республіки іде на службу Божу до собору. Що повинні думати рядові комуністи всіх країн: за релігію ми чи проти? Треба рядовикам ходити до церкви чи не треба?
— Це помилка Ґотвальда, а не комунізму!
— Так, але таких помилок, і не тільки Ґотвальдо-вих, є багато в усяких галузях. Повторюю, товариші: я виступаю тут як передаточний апарат, а не від себе. Мене прохано переказати ці уваги, і я переказую. І взагалі, кажуть деякі товариші: ми стомлені від обіцянок революції й заведення негайного соціялізму. Ми не маємо певности, що це колись буде. А тим часом ми живемо в постійній ненависті, злобі, люті, ми розвиваємо в собі риси жорстокости, безмилосердности. Слово "розстріляти" у нас вживається так, як уживається слово "прогулятись". Нас бояться і нас ненавидять і мріють нас теж "розстрілювати".
— Тому ти так і хвилюєшся? — хмикнув Тріпон.
— Ну, добре, Ленуаре, — сказав Кольє, — які ж конкретні пропозиції ти маєш нам зробити? Чого бажають ті товариші?
Жак закрив бльокнот.
— Бажання тих товаришів такі. Хай ми, комуністи, докажемо всьому світові, що наші слова сходяться з нашими ділами, а насамперед у такій вселюдській справі, як війна і мир. Хай ми докажемо, що ми дбаємо не за те, щоб тільки добитися влади над усім світом, щоб могти карати, мститись, розстрілювати, панувати, як те нам закидають наші противники, а дійсно дбаємо за добро всіх народів. Хай, мовляв, ми докажемо, що ми не хитруємо, не брешемо, коли агітуємо за мир.
— Чим же ми можемо це доказати? — бовкнув Дік, пустивши дим угору.
— Щирою пропозицією роззброєння всіх народів і встановленням Світової Федерації.
— Себто, щоб ми прийняли капіталізм?!
— Анітрішки. Навпаки, щоб швидше вбити капіталізм і посунути реалізацію соціялізму на світі. Тільки не збройною революцією, яка мусить, як я сказав, раніше чи пізніше, перейти в війну, а мирною, так би мовити, парляментарною революцією. Товариші кажуть: готування до світової збройної революції тягнуться вже більш як тридцять років. Вони можуть тягтися ще десять років. Тоді як революція колек-тократична може початися негайно й привести до соціалізму досить швидко. І вона не коштуватиме людству ні страждань, ні руїн, ні смертей мільйонів. Хай СССР поставить умовою своєї згоди на роззброєння поступовий перехід світового господарства на кооперацію, на колектократію, про яку я тільки що казав.
— І ти думаєш, що світовий капіталізм піде на це? — з цікавістю, з-під якої визирав тонесенький кінчик іронії, спитав Кольє.
— Це не я думаю, а ті товариші, які доручили мені переказати це вам. Так — наскільки я міг вияснити — вони вірять, що капітал буде змушений прийняти цю умову. Коли він її відкине, то тим самим він штовхне всі народи на бік комунізму, у всесвітню революцію. Але уявімо собі, кажуть ті товариші, що це питання було б піддане на референдум усіх народів. Хто з трудящих на землі голосував би проти? І вони ще кажуть: яка слава, яка велика історична честь припала б на долю комунізму, коли б він виступив ініціятором і борцем за таку ідею. Всі народи з любов'ю зразу обернулись би до нього, як до сонця. І хай би тоді капіталізм спробував відкинути цю пропозицію, хай би захотів силою війни перемогти нас. Він би був розчавлений своїми власними народами. А, крім того, вони кажуть: коли б ми, комуністи, виступили з такою пропозицією, але виступили щиро, з доказами нашої щирости, то який соціяліст був би проти негайного, цілковитого об'єднання з нами? А коли б ми на такій програмі об'єдналися з соціялістами, то які ж партії чи сили взагалі могли б перемогти нас? Та ми б самою більшістю голосів разом з іншими прихильниками цієї ідеї по всіх країнах могли б узяти владу в свої руки. Ми без барикад, гармат, крови, терору змели б наших противників з лиця землі!
Смугляві вилиці Жака пойнялися густим рум'янцем. Звичайну стриманість і немовби задумливість обличчя здуло, воно витяглось, напружилось. Усі сиділи непорушно, ждучи продовження. Але раптом Тріпон, неначе струсюючи щось із себе, скочив на ноги і, витягнувши до Жака стиснений кулак, закричав:
— От наша відповідь. Чергова облуда! Нова спроба відсунути революцію, притишити гнів народів, засліпити їм очі обіцянками, голосуваннями, плянами, федераціями, якимись колек... колектократіями. Знаємо! Чули вже, бачили! І то щоб СССР став, значить, на коліна і благав миру?! І вам не сором? Ти й твої легкодухі товариші не здатні зрозуміти того великого процесу, який діється в світі під нашим проводом? Ви не бачите тієї грандіозної величі, яка оточує Сталіна, Кремль і СССР? То ви нічого не бачите. Ви кличете нас подумати, як гарно було б, коли б ми розпустили слину на буржуазні байки про федерацію і склали зброю. А ми кличемо вас подумати, яку силу має комунізм на світі через оцю саму його зброю, через його непохитність, непіддатність усяким обдурам, через його вірність ідеї революції. "Ах, жорстокість, мораль, "бути собою", "любов до ближніх". Обдур це все, вічний, історичний обдур! А вони не мали до нас жорстокости? А вони мали до нас любов? А вони не брешуть, не обдурюють, не лицемірять? І хто з нас дужчий? За нами всі окривджені, всі жертви їхньої тупости, бездушности, жорстокости, насили, поневолення, експлуатації! Сотні мільйонів з нами! В кожній їхній країні стоять наші армії цих окривджених і ждуть нашого гасла: вставайте! Вся Східня Азія, вся Індія, Африка, всі колоніяль-ні народи, сотні й сотні мільйонів прагнуть нашого останнього бою, всі заллють вашу паршиву цивілізацію. А ти нас тут кличеш рятувати її, рятувати капіталізм якимись колектократіями, кличеш прибивати нашу волю до перемоги! Тікають, кажеш, із партії? Хай тікають мерзотники, зрадники, боягузи. Хай тікають, ми дамо їм ногою в зад! Я пропоную, товариші, закінчити це ідіотське засідання, а товаришеві Л єну арові висловити догану за такі пропозиції!