Отелло, венеціанський мавр

Сторінка 11 з 29

Вільям Шекспір

Отелло
Клянуся небом, зараз кров моя
Кипить в мені і застилає розум!
Я відчуваю, як мою свідомість
Затьмарює скажена лють і хоче
Вести мене шалено за собою...
Як ворухнусь чи руку підведу —
Враз упаде найкращий з вас, мій гнів
На смерть його скарає. Ну, то як
Оця безглузда сварка почалась,
І хто почав її? Хоч братом був би
Той заводій,— від нього я відмовлюсь!
Як? В місті, що налякане війною,
Де людність ще від страху вся тремтить,-
Заводите між себе дику чвару,
Приватну, особисту?! Уночі!
Ще й стоячи на варті! Жах! Ну, Яго,
Кажи: хто це почав?

Монтано
Коли ти з дружби
Чи з остраху службового втаїш
Хоч щось — або до правди додаси,-
Ти не солдат.

Яго
Не ображай мене;
Хай швидше вирвуть мій язик, аніж
На Кассіо він намовляти стане!
Та знаю я, в устах моїх вся правда
Нічим йому пошкодити не може.
Було це так. З Монтано тут сидів я
І розмовляв. Коли це раптом — гамір!
Вбігає чоловік, кричить "рятуйте",
За ним женеться Кассіо з мечем.
Оголеним. Оцей синьйор почав
Його спиняти, я ж погнавсь за другим,
Щоб лементу у місті він не зняв
(А так воно і вийшло). Я не встиг —
Швидкий той був на ноги; я вернувся.
Тим більш, що тут уже бряжчала зброя
І розлягалися такі прокльони,
Яких від Кассіо не чув я досі.
А ледве повернувшись, я побачив:
Зчепилися вони і б'ються так,
Як бачили самі ви.
Оце й усе, що я сказати можу.
Та люди — завжди люди: рівновагу
Згубити можуть і найкращі з них.
Хоч Кассіо ледь зачепив Монтано,-
Ми й друга можем зопалу ударить,-
Проте я певен, що від втікача
Зазнав такої Кассіо образи,
Що стерпіти її не зміг.

Отелло
Я знаю,
Що ти з любові й чесності цю справу
Для Кассіо зм'якшити хочеш, Яго.
Тебе люблю я, Кассіо, проте
Заступником моїм ти більш не будеш!

Входить Дездемона з почтом.

Збудили ви й мою кохану, гляньте!

(До Кассіо)

Наукою для інших станеш.

Дездемона
Любий,
Що сталось тут?

Отелло
Усе гаразд, кохана;
Іди спокійно спати.

(До Монтано)

Буду сам
Хірургом вашим я, синьйоре мій.
Допоможіть йому.

Монтано виводять.

Ти, Яго, місто зараз обійди
І заспокой усіх, кого злякала
Огидна —чвара ця... Ходім, голубко!
Оце солдатський жереб наш такий —
Від снів солодких кидатись у бій!

Виходять усі, крім Яго й Кассіо.

Яго
Що з вами? Вас поранено, заступнику?

Кассіо
Так, і ніяка хірургія мені не допоможе.

Яго
Та що ви? Боже борони!

Кассіо
Добре ім'я, добре ім'я, моє добре ім'я! Ох, я втратив своє добре ім'я! Я втратив безсмертну частину самого себе, синьйоре, а залишилася в мені тільки одна тварина! Моє добре ім'я, Яго, моє добре ім'я!

Яго
А я, слово честі, думав, що вас поранено; від цього більше шкоди, ніж від утрати доброго імені. Добре ім'я — то пусте й фальшиве надбання; часто його здобувають без ніяких заслуг і втрачають без жодних причин. Ви зовсім не втратили доброго імені, якщо ви не запевните себе самі в тому, що ви його втратили. Годі побиватися, друже! Є ще багато засобів повернути собі ласку генерала: адже він звільнив вас допіру під впливом гніву; вас покарано більше для порядку, щоб не падала дисципліна, а зовсім не з холодної злості,— точнісінько так, як б'ють часом свого безневинного собаку, щоб налякати грізного лева. Вблагайте його знов, і він — ваш.

Кассіо
Я швидше благатиму, щоб він зневажав мене, ніж потерплю, щоб у такого доброго начальника був такий легковажний, п'яний і безсоромний заступник. Напитися?.. І базікати, як та папуга? І заводити бійки та сварки? Вихвалятися? Блудити словами? Присягатися? І пишномовно просторікувати зі своєю власною тінню! О ти, незримий духу вина, якщо ти не маєш іще імені, дозволь нам назвати тебе дияволом!

Яго
За ким це ви гналися з мечем? Що він вам зробив?

Кассіо
Я не знаю.

Яго
Не може бути.

Кассіо
Я пригадую дуже багато, але нічого не пам'ятаю виразно; згадую, що була якась сварка, та не знаю її причини. О, навіщо люди впускають у свої уста ворога, який краде в них мозок. Звідки в нас ця здатність веселощами, бенкетуванням, насолодами та оплесками обертати себе на тварюк?

Яго
Та ви ж зараз цілком, при собі; і як це ви отямилися так швидко?

Кассіо
Диявол пияцтва ласкаво поступився місцем дияволові люті; одна вада потягла за собою другу, щоб я зневажив себе до кінця.

Яго
Облиште, ви надто суворий, мораліст! Звичайно, беручи до уваги час, місце й становище цієї країни, я щиро бажав би, щоб цього не трапилось; але що сталося — те сталося, і треба все направити вам на користь.

Кассіо
Я проситиму його, щоб він повернув мені мою посаду, а він відповість мені, що я п'яниця! Коли б навіть у мене було стільки ротів, як у гідри,— така відповідь затулила б їх усі відразу. Бути цілком розважною людиною, тоді обернутися в безумця і, нарешті, стати тварюкою! О диво дивне? Кожен зайвий келих — прокляття, а те, що міститься в ньому,— диявол!

Яго
Годі, годі! Хороше вино — то хороший, близький друг, якщо з ним поводитись як слід; не лайте його більше. І ще, добрий мій командире, я вірю, що ви вірите, що я люблю вас.

Кассіо
Я це довів, синьйоре. Я напився!

Яго
Ви, друже, як і будь-хто, можете іноді напитися. Я навчу вас, що вам слід робити. Дружина нашого генерала нині сама генерал. Кажу це тому, що він усього себе віддав їй і присвятив себе цілком захопленню, спогляданню й розгляданню її чарівної особи. Признайтесь їй щиро в усьому. Докучайте їй проханнями. Вона допоможе вам повернути собі посаду. Вона така
щира, добра, мила й ласкава жінка, що вважатиме за гріх не зробити ще більше від того, чого в неї просять. Ублагайте її заново зв'язати розірваний зв'язок між вами, та її чоловіком — і я ладен поставити всі мої статки проти найнікчемнішої дрібниці, що цей розрив у вашій приязні зростеться ще міцніше, ніж було досі.