Подумати тільки, що на світі поруч з такими жінками, як його дружина, існують такі підступні, безжальні, красиві сирени. Порівняйте їх: його дружина — вірна, самовіддана, терпляча; єдина її турбота — щастя тих, кого вона віддано любить; і покладіть на другу шальку терезів це дівчисько — брехливу, нахабну актрису, позбавлену сорому й совісті, для якої, очевидно, єдина мета життя — пробитися всілякими способами за рахунок усіх і вся.
Він хотів виїхати, не побачивши її, але мимоволі все сидів і міркував, що нічого поганого не станеться, коли він востаннє поговорить з нею, щоб вияснити, чи справді вона збиралася кричати... чи справді вона така порочна, як він думає, — поставити її перед лицем її дивовижної зради і заявити на повний голос про її лиходійство. Цікаво, яка нова брехня готова в неї на язику? Чи зможе вона дивитися йому в вічі? Чи намагатиметься все пояснити? Чи зможе? Йому хотілося ще раз глянути на неї, але, може, вона волітиме уникнути зустрічі з ним. Тепер, мабуть, вона думає про те, яка невдача спіткала її, як вона промахнулася, а тільки ж учора ввечері вона тримала його руку, гладила її і шепотіла йому, що вона не така вже погана, мерзенна, як він думає, і що коли-небудь він і сам у цьому переконається. І раптом, на тобі!
Він чекав досить довго, а потому послав сказати їй, що хоче бачити її. Він не хотів, щоб усе так і закінчилось, — спочатку він хоча б вилає її і подивиться, як вона буде викручуватись. Трохи згодом вона з'явилася, бліда і, як видно, страшенно знесилена; в очах у неї була така втома, наче вона не слала цілу ніч. На його подив, вона зовсім невимушено підійшла до нього, і коли він, при її наближенні, підвівся, щоб дати їй відсіч, вона зупинилася перед ним з виразом такої кволості й безпорадності, якого в неї ще не було. "Як грає!" — подумав Грегорі. Він ніколи ще не бачив її такою пригніченою, знесиленою і зів'ялою.
— Отже, — почав він, коли вона зупинилася перед ним, — яку нову брехню ви приготували для мене?
— Ніякої, — лагідно відповіла вона.
— Що таке?! Зовсім це збираєтесь брехати? Але принаймні почнете з удаваного каяття? Власне кажучи, ви вже з цього почали. Певна річ, вас примусили ваші друзі! Правда ж? Там був Тілні... і місіс Скелтон. Усі вони очікували на вас і, коли ви піднялися'нагору, точно загадали вам, що і як робити, хіба не так? І вам довелося послухатись, правда ж? — він уїдливо посміхнувся.
— Я вже сказала вам, що мені нема потреби щось говорити,— відповіла вона.— Я нічого не зробила... нічого не збиралась робити... тільки подати вам знак, щоб ви втекли, але ви так на мене налетіли...— Він нетерпляче махнув рукою.— Ну, гаразд,— сумно говорила вона далі.— Як я можу переконати вас, коли ви мені не вірите. А все ж я кажу правду. Всі ваші підозри марні, крім того випадку з автомобілем — там ви маєте рацію... Але я більше не прошу вас вірити мені. Я нічого не можу вдіяти, коли ви мені не вірите. Занадто пізно. Та мені доведеться випити свій келих до дна. Прошу вас, Ед, не дивіться на мене так... так суворо. Ви не знаєте, яка я виснажена і змучена і що спонукає мене робити такі речі. Але вчора, коли я пішла від вас, я не хотіла робити нічого такого, що могло б завдати вам шкоди. І не зробила. В мене не було ані найменшого наміру, запевняю вас. Ну що ж, смійтеся, коли хочете! А що я могла зробити, однаково нічого... хочете — вірте, хочете — ні. У мене і в думках цього не було, коли я увійшла до кімнати, тільки... ох, до чого я дійшла! — раптом вигукнула вона.— Ви не знаєте, як у мене все переплуталося в житті. Хіба ваше життя таке, як моє! Ви не потрапляли в таке становище, коли інші можуть примусити вас робити те, що їм треба. В тім ось і все лихо... чоловіки не розуміють жінок.
— Що правда, то правда,— вставив він.
— А мені доводилося стільки всього робити проти волі... але я зовсім не хочу розжалобити вас, Ед. Я знаю, це даремно, і між нами все закінчено; я хочу лише, щоб ви повірили, що, хоч яка я погана, я ніколи не хотіла бути такою поганою щодо вас, якою здавалася. Запевняю вас, не хотіла. Ось, слово че...
— Та' облиште ви!—злісно промовив він.— Огидно! Я не для того посилав за вами, щоб вислухувати всю цю нісенітницю. Я просив вас спуститися лише для того, щоб подивитись, чи наважитесь ви, чи вистачить у вас нахабства прийти сюди,— повірте, лише для цього... Просто я хотів побачити, чи ви зможете винайти нову брехню, і я бачу, що можете. Ви виняткова шахрайка, ось ви х^о!
І я хотів би попросити вас зробити мені одну послугу: чи не будете ви такі люб'язні віднині дати мені спокій. Я втомився і не можу більше цього переносити. Я виїжджаю. Цей Тілні, на якого ви працюєте, дуже хитрий, але тепер кінець. Ручаюся, що більше ви мене в оману не введете.— Він рушив до виходу.
— Ед! Ед! — заволала вона. — Прошу вас... одну хвилинку... почекайте, Ед,— благала вона.— Я хочу спочатку дещо сказати вам. Я знаю, все, що ви говорите,— правда. Ви не можете сказати нічого такого, чого я вже не казала собі тисячу разів. Але ви не знаєте, яке в мене було життя, чого я зазнала, як мене кидало з боку в бік, і все ж я не можу вам розповісти... ні, тільки не тепер. Наша родина ніколи не посідала такого становища в суспільстві, як про це говорить місіс Скелтон... А втім, ви, звичайно, й самі це знаєте... мені було гірше, ніж невільниці, я переживала тяжкі, жахливі часи,— вона почала прикладати до очей хусточку.— Я знаю, я ні до чого не здатна. Вчорашній вечір переконав мене в цьому, так воно й є. Але я не хотіла завдавати вам шкоди навіть у ту хвилину, коли з'явилась сама одна і в такому вигляді... запевняю вас, не хотіла. Я вдавала, що збираюся це зробити, от і все. Вислухайте мене, Ед. Прошу вас, зачекайте. Я думала, що зможу таємно подати вам знак, щоб ви втекли... запевняю вас. Коли я вперше пішла від вас, двері були замкнені, і лише тому я вернулася. Думаю; вони навмисне зробили так, щоб я не могла відчинити. Нагорі були люди; вони примусили мене вернутись... не можу вам сказати, як, і чому, і хто... Але вони, як. завжди, були вже тут... як уродилися... Вони вирішили піймати вас, Ед, так чи інакше, навіть коли я не допоможу їм, отже, прямо кажу вам, будьте обережні. Прошу вас. їдьте звідси. Порвіть зі мною всякі стосунки. Порвіть усякі стосунки з усіма цими людьми. Я не можу нічого вдіяти, чесно кджу, не можу. Я не хочу, але... ой... — вона заломила руки і знеможено опустилася на стілець, — ви не знаєте, в якому я становищі, як вони...