303
Я б краще вороном копався у ріллі,
Ніж у негідника живився при столі.
Сухим окрайчиком задовольнятись краще,
Ніж губи мазати в чужому киселі.
304
Цей топче стежечку до монастирських брам,
Той шлях до Істини собі торує сам...
Боюсь, настане день і пролунає голос:
"Ви блудите, сліпці! Не тут вона й не там!"
305
На учті мудрості зняв мову друг вина
(Рум і Аравію збентежила вона):
"Не вірю твердженню, що є вина в вині,
Коли сам Бог сказав, що проститься вина!"
306
Ні втоми ти не знав, ні голоду не чув;
Ти все, чим томишся, від чотирьох здобув *.
Та кожний забере свій дар у тебе — й знову
Ти зробишся таким, яким спочатку був.
* Ідеться про чотири стихії.
307
Кульгава старість, юність бистронога —
Все товпиться до вічного порога.
Недовго світом тішаться живі:
Всі підем геть, у всіх — одна дорога.
308
В сулії лал вина — як в рудні потайній;
У тілі нашім дух — як в піалі напій;
А світлий келих той, що від вина сміється,-
Сльоза, що кров лози захована у ній.