Невірне, поверхове порівняння.
Малярство статичне. Колір в кіно процесуальний, динамічний. Він існує в стані невпинного руху.
Отже, колір ближче до музики, ніж до малярства.
Він є — зорова музика.
І так, як ніякий акорд не робить музики один, — не робить фільму і один кольоровий комплекс.
18/Х [19]47
ЗОЛОТІ ВОРОТА
III
Одна з тем, з ліній "Золотих воріт", з тернистих стежок — тема переміщеної особи.
Складаючи велику трагедійну повість двох осіб — одної, що мусить десь загинути, і другої, що повертається на Батьківщину, автор мусить змалювати весь велетенський хаос аморального всесвіту середини XX століття.
Хто сі особи?
Одна може бути дочка Кравчини.
Або син?
Чи, може, сам Кравчив?
Краще хтось з синів. Нехай навколо його долі сплететься все, що довелось продумати мені, читаючи виступи Вишинського...
Переміщена особа — об'єкт випробувань всіх модерних видів зброї — хімічної, біологічної і атомної бомби.
Написати великий розділ абсолютно детально, як він ровряджав міну чи як споживав біологічну отруту, що з ним робилось, як йому боліло чи як не боліло, що думав про роботу чи про емерть, очевидно, таки про роботу, про механізм. Як стався вибух і як він розлетівсь у прах, як його не стало. Зовсім. На 10 сторінках оцей ультрарапід мільйонної долі секунд".
І написати, що таке світ без мене. І що таке страждання. І взагалі почуття.
16/ІІI/ [І9]47
Поранений. Перед смертю в остаивю хвилину (нпл). Оповідання про народження його.
НАРОДЖЕННЯ ДИТИНИ
Яке велике торжество в світі — вароджеиня людини. Яка краса і диво! Муаика матері. Раділи й величалк матір і його,
ВЕЛИЧАННЯ ДИТИНИ
Приказували: рости такий-то і такий-то. Людина народилась для любові, радості,
ЧИ НЕ ГЕНІЙ ВОНА, ДИТИНА ОТСЯ?
Чому не бути їй генієм? Які батьки й увесь рід! Діди, нрадіди.
Як любились батько й мати замолоду, як бажали одне одному любові.
Він родився зимою. Співали йому "Щедрик", "Будеш мати вік хороший".
Всю дивну поезію пісні радості"народження.
Душе моя, душе моя! Очистилась ти в стражданнях, умившися кров'ю? Украсила світ? Пречисту петавку друга їла в Європі в середині XX віку? Гай, гай." "О поле, поле, хто тебе засіяв мертвими костями". Німий страждалець умирав. Музика й потрясаючі діалоги чи монологи. Світове звучання.
МАРИНІ ДУЖЕ ВАЖКО
1. Вона зразкова трудіввиця,
2. Її люде шанують.
3. Скидан її любить.
— Який я щасливий. Ти щастя мені повернула, Марисю. Я такий став дужий а тобою.
— І я.
4. Але її замучила підозра почуття неповноцінності.
5. Загрози.
6. Шантаж.
Йому і їй хочеться дітей багато. Хочеться творити так, ніби щодня він розривається в захопленні на десять частин і кожна щоб діяла і пізнавала світ. І перетворювала світ.
— Ти щасливий, Петре?
— Да. Сьогодні я кажу Гусакові: все одно я знищу тебе. Не треба і бійся його, заклинаю.
— Вія руку має у райкомі.
— Ти, каже, всміхатися не вмієш... Н-ну!
— Ти не вмієш усміхатись.
— Петре, скажи, коли вже буде повний комунізм, люде страждатимуть?
— Да. Любитимуть — значить, і страждатимуть.
— Я так страждала вчора, коли ти довго не приходив, ти став мене підозрівати.
В громадській діяльності ігнорується минуле. В ній важить одне лиш сучасне.
Коли б наші письменники та не були столичними птицями, вони б знали, хто має око видіти, як гірко доводиться колгоспникові трудовий його героїзм, отой самий, Що приносить славу писарям красномовних тирад.
— Залиште. Вже як хочете знати — сама чесність обертається часом в порок, якщо вживати її помилково.
//Уляні треба зробити монолог, глибокий змістом і частий формою. Треба підяяти її зворушлиний образ над побутом, дати їй змогу розкрити свою душу в глибокому внутрішньому самоспогляданні.
Щось на зразок монолога: "Не покладав я рук".
Може бути саме:
"Не покладала рук". Ні, рано.
1. Що про нас говорять? Не довіряйте мужикові. В ньому й досі ще сидить власник і т. д.
А хто більше віддав державі? Ми чи ваші злопихател і?..
2. Моя республіка. Мій світ. Мов майбутнє! Але чому і до якого часу я думатиму по шпаргалці, говорити по писаному, любити тільки ударника?
Прагнути тільки до поголів'я?
Радіти тільки перевиконанню?
Жити тільки заможним, щасливим життям?
Де моє щастя? Хто звеличив мене в стражданні? і т. д.
Не покладаючи рук (цілком).
Конкретна мета: загальні збори.
Доробити сцену загальних зборів. Прийняття в колгосп Нечитайла і виступ Царя. Точно визначити і драматично оформити мету зборів. Очевидно, вона зводиться до вирішення однієї з багатьох "простих" колгоспних земельних та ін. організаційних справ. Тоді все написане надасть сцені незвичайну, гостру і життєву красивість.//
Куркульське прізвище:
— Скоробагатько,
— Дубенко.
— Рубленко.
Після блискучої промови.
— Ну, чого лізеш?
— Не лізу я, а йду по-людському.
— Що треба?
— Скажіть, а чи не можна...
— Не можна.
УЛЯНА ПРО ЗАГИНАЙЛА
— І що воно таке пак за людина? Ото як вийде на трибуну, поверх людей як гляне, да так красиво й гарно промовляє, да довго так, що плачеш і не знаєш, на небі и чи на землі. Еге. Злізе додолу — вовк. Не підійти, казав той, не забігти. Похмурий да неуважительний — страх, нехай бог милує, їй-богу.
— Освіта в нього, кажуть, вища, а середньої нема — дірка. А воспитаніє нижче (дописать).
Пригадати розмову з моїм батьком. Як молодим ще дев'ятнадцятилітнім парубком їздив батько в Каховку до Фальцфейна на заробітки.
— їхали човном до Дніпра, Дніпром до Каховки, де вже човен той продавали.
— А як же ви переправлялись через пороги?
— А так і переправлялися. Човном.
— А хто ж човном правив?
— Я й правив.
//Наплив. 1887 рік. Пливуть по Дніпру з Десни дванадцять хлопців, тільки не в Царгород, а в Каховку, найматися до Фальцфейна. Каховка. Ринок робітників і т. д.
Отже, можна використати, почавши з старовинних пісень.
Наплив: дістати пісню давньоісторичну.//
(1947)
Тиха, добра, чесна, пересічна людина. Приємна і лагідна.
Років 45. Бригадир. Має медаль.
Був на виставці в Москві.
Призначається на посаду голови колгоспу, на яку посаду у нього не вистачає розуму власного.
У нього жінка і діти, син і дочки.
Зробився поволі нетихим, недобрим, нечесним і неприємним, злим.
Зробив нещасними всіх майже, хто йому підлягав.