Як гидь, як гудь, як гаддя,
я роздрочу, налоскочу, згвинчу,
втручаннями, пручаннями, пручами!
Й без того тьма, а ви ще в тьму —
Тьху! Тьху!
А від степу —— січа! ревище! І вже біжать з-за пагорка, не розби-
раючи куди, надвірні козаки, біжать туди наосліп: Марко Чорно-
земля! Тікайте!
І от із-за пагорка Чорноземля на коні появився.
Цундра закричав: "Бий їх, проклятих!"
Слуги назустріч йому радісно побігли: нехай живе Чорноземля!
Воля! А з другого боку Перший Подорожній з загоном не-
сподівано грозою виріс; нехай живе Цундра! Воля! Аж тут вистре-
лив із палацу Політик, і Перший Подорожній, ламаючись у стані,
безсило на землю опустився.
Ага! Так панство ще й дражнитись буде? Чорноземля рукою пока-
зав: спалити це гніздо! Знести його дощенту! І всі на балкон по
сходах...
А Цундра, стинаючи розмальованих попів коло трибуни, словами
їх востаннє допікав:
Як гидь, як гудь, як гаддя,
я роздрочу, налоскочу, згвинчу,
втручаннями, пручаннями, пручами!
Й без того тьма, а ви ще в тьму —
Тьху! Тьху!
Дим садить із вікон.
Постріли. Вереск.
Сковорода регоче.
[1930-1934]
ВИДІННЯ ЦУНДРИ. УЛЕЙПЦІГУ
Кн. Трубецькой
...Та ні, скажи: ти щось таїш від мене,—
чи ждеш когось, а чи підглядуєш?
Ну, не хитри ж, признайсь: лихий? нерадий?
Не хочеш ти, щоб я з тобою був?
Радищев
(стежачи, як танцюють)
А широчінь! а розмах! От де шкварять,
поглянь, а ми... ані сміятися
не вміємо, ні бунтувати...
( Нахмурившись.)
Дивно —
його нема ще й досі...
Кн. Трубецькой
Так і є:
вгадав. Ага, так он чого поспішно
сюди ти біг. Гляди, щоб цей ваш бунт...
Радищев
Та біг же, біг...
(Отямившись.)
Що ти сказав? Нерадий?
О, навпаки, я дуже радий,— бунт? —
ну й вигадав! Проте — хай бунт. Провчити
гофмейстера потрібно, й я... (Ах, чорт,
ізнов пішли дрібушечки, та глянь же!)
...скоритися — то ж означатиме
для нас, що ми, російськії студенти
(...дрібушечки, ой розкіш!)...
Кн. Т р у б е ц ь к о й
Кашляю ж!
Ось почекай... оддихаюсь... Студента
російськії,— ти кажеш. Дворянин,
дозвольте вас спитати, де подівся?
Аристократ чого в низи пішов?
Радищев
...ну й вигадав. Я сам, брат, натомився
і далі йти — нікуди не піду.
Заграв кларнет — і знову каруселі
кружка. Танцюй: кларнет то там, то там,
кларнет то там...
Кн. Трубецькой
Ненавиджу я радість.
Сідаймо тут. Г'іч, плескається Лейпціг,
що аж сюди, проклятий, бризкає.
Радищев
Люблю його! За ці студентські роки
він став мені як рідний. Чуєш-бо,
мій Лейпцігу,— ти рідний!
У відповідь — немовби лопотіння крил перед театром. У натовпі
танцюють.
I крамар
(з ятки)
Ласкаве панство! Заходьте, панство! Роги, щетина, речі
різні — великодній ярмарок всього ж три тижні. Ой, по-
спішайте-бо!
II крамар
Мануфактура із Хемніца! Порцелян із Мейсена! Льняна
матерія із Ціттау! Мережка-цйрга, мережка-цйрга! Бла-
китна фарба із Ерцгебірга. Ой, поспішайте-бо!
Кн. Трубецькой
(похмуро)
Так. Два роки,
як послано сюди дванадцять нас
учитися,— страшні, болючі роки!
(До винника.)
207
Нам пити, пить — і більш нічо
(Сипло закашлюється.)
...і от...
О, ні, сидіть не можу я... Радищев!
Скажи: ти друг? Чого ж мене не вбив?
Чому ж не дав мені ти яду, яду,
як я просив тебе?!
Радищев
Ой, Трубецькой,
ну що тобі... та заспокойся, пиймо.
Ніколи я тебе таким не знав.
Ти ж завше був розсудливий,— а зараз...
Проходить група с е л я п.
— І ти це правду кажеш?
— Та в такий закон: заборонити двірцевим орендаторам вима-
гати від кріпаків дворової служби.
— А коли примушують?
— Жалітися! Тепер у Східній Пруссії, як і в Литві, селяни —
люди вільні. Не вічно ж...
— Аякже, пожалієшся. Хіба не знаєш, що король сказав: гоф-
геріхт не повинен приймати скарг од селян, а повинен одсилати
всіх незадоволених до властителів маєтку? Оце тобі й закон — зро-
зумів?
Радищев
Еге! Та ти, я бачу, засмутивсь.
Ні пить не п'єш, ні слова не говориш.
Ну чим же я тебе повеселю?
Чекай... ось там немовби Цундра й Гете
ідуть сюди.
Кн. Трубецькой
Ну й звеселив! Облиш.
Сказати б ще Вольфганг — то так, а Цундра...
Радищев
Чого — що він кріпак, а ти, бач, князь?
Пора забуть, що нібито з дворянства
і світ увесь. Еж напочатку...
Кн. Трубецькой
(підхоплюючи)
Знов?
Та замовчи! Я знаю: рівність, скажеш?
Мене все 'дно не захитаєш! Я,
мов Біблія, тверджу, що напочатку
одно було лиш: слово!
Гете
(появляючись)
Ні, пробач,
споконвіків лиш: діло.
(До всіх.)
А вгадайте,
що я приніс вам, друзі?
Цундра
Браво, Гете,
трощи богів і Біблії дурман!
Кн. Трубецькой
(грізно підходячи)
Раз Біблію — виходить, що і панство?
Радищев
Ну перестань! Так вип'єм, друзі? Гей!
Вина сюди!
(Наспівує.)
Якось я був у Хлої,
Хотів її поцілувать.
Гете
(стежачи за Трубецьким)
Так-так.
Люблю і я цього поета.
Радищев
Вейсе?
Гете
(думаючи своє)
Не той страшний, хто є дурний, а той,
хто напівпень і напівдурень.
Кн. Трубецькой
(до Цундри)
Дурень!
І він посмів таке на панство — га?
А сам же хто?..
Гете
Радищев, по секрету
сказать тобі щось маю.
Відходять.
Винник
Зводите
бургундського?
Цундра
(спокійно)
Як прийде час — чудесно! —
розтрощимо й панів.
Гете
Без практики ж
теорія ніщо.
Радищев
...та тихо! Отже,
все зроблено, як ми й умовились:
поміж народ з Насакіним Кутузов,
селянами переодітії,
пішли...
Гете
А цей?
Цундра
...розтрощимо, не бійся.
Чого тут князь? Його ж я не просив
сюди...
Гете
(хитає головою)
Боюсь — про наш гурток гофмейстер
довідався...