Зрештою, колоністи мали всі підстави почувати себе щасливими: у ящику знайшлося різне знаряддя і зброя, прилади й одяг, а також книжки; ось точний список речей, що його Гедеон Спілет заніс у записник.
ЗНАРЯДЯ ПРАЦІ
З ножі а кількома лезами.
2 сокири для лісоповалу.
2 теслярські сокири.
3 рубанки.
2 маленькі тесла.
1 двостороння сокира. [194]
6 стамесок.
2 терпуги.
З молотки.
З великих свердла.
З малих свердла.
10 мішків із цвяхами б шурупами.
3 пилки різних розмірів.
2 коробки голок.
ЗБРОЯ
2 кремінні рушниці.
2 пістонні рушниці.
2 карабіни центрального бою.
5 мисливських ножів.
4 абордажних шаблі.
2 барильця з порохом фунтів по двадцять п'ять у кожному.
12 коробок із капсулями.
ПРИЛАДИ
1 секстан.
1 бінокль.
1 далекоглядна труба.
1 готовальня.
1 кишеньковий компас.
1 термометр Фаренгейта.
1 барометр-анерощ.
1 коробка з фотографічним апаратом із додатковим об'єктивом, фотопластинками, хімічними речовинами для проявлення фотографій і т. ін.
ОДЯГ
2 дюжини сорочок із тканини, схожої на вовняну, але, напевне, виткану з рослинного волокна.
3 дюжини шкарпеток із тієї самої тканині.
КУХОННЕ НАЧИННЯ
1 чавунець.
6 мідних луджених каструль.
З чавунні сковорода. [195]
10 алюмінієвих приборів. 2 чайники.
1 маленька переносна пічка. 6 столових ножів.
КНИЖКИ
1 Біблія із Старим та Новим Заповітом.
1 атлас.
2 словники полінезійських говірок.
1 енциклопедія природничих наук у шести томах.
3 пачки білого паперу.
2 конторські книги з білими аркушами.
— Треба визнати, — сказав журналіст, закінчивши опис майна, — що власник цього ящика — практична людина! Знаряддя праці, зброя, прилади, одяг, кухонне мачмння, книжки, — нічого тут не бракує! Таке враження, що він чекав корабельної катастрофи і заздалегідь до неї приготувався!
— Тут справді нічого не бракує, — замислено прошелотів Сайрес Сміт.
— І зовсім не викликає сумнівів те, — додав Герберт, — що ні корабель, який віз цього ящика, ні його власник не мали нічого спільного з малайськими піратами.
— Якщо тільки його власник не опинився у полоні в піратів... — зауважив Пенкроф.
— Навряд, — відповів журналіст. — Швидше всього, буря пошкодила поблизу острова американське або європейське судно і його команда, аби врятувати хоча б най-необхідніше, запакувала ящик і кинула його в море.
— Ви такої самої думки, пане Сайресе? — запитав Герберт.
— Авжеж, синку, — відповів інженер. — Могло й так статися. Можливо, в момент корабельної аварії або передбачаючи її, екіпаж зібрав у цей ящик різні предмети першої необхідності, щоб потім підібрати їх десь на березі острова...
— Навіть фотоапарат? — досить недовірливо запитав моряк.
— Що ж до фотоапарата, — відповів Єайрес Сміт, — то я не зовсім розумію потребу в ньому, і для нас, як і для будь-кого, хто зазнав корабельної катастрофи, було б краще, якби в ящик поклали більше різного одягу та бойових припасів!
— А чи немає на приладах, знарядді або книжках [196] якоїсь позначки чи назви міста, завдяки яким ми довідалися б, звідки вони? — запитав Гедеон Спілет.
Слушна думка. Колоністи уважно передивилися кожну річ, особливо книжки, прилади й зброю. Та всупереч усталеним правилам ні на зброї, ні на приладах не виявилося жодної заводської марки, хоча вони були в такому чудовому стані, наче ними ще ніхто не користувався. Те саме виявилося й після огляду знарядь праці та інструментів; усе було зовсім нове, свідчачи про те, що речі бралися не навмання, аби лише вкинути їх у ящик, а відбиралися старанно й продумано. Про те саме свідчив і внутрішній цинковий ящик, який захищав речі від вогкості і не міг бути злютований у хвилини панічного поспіху.
Що ж до енциклопедії природничих наук і словників полінезійських говірок, надрукованих англійською мовою, то на жодній із книжок теж не було ні прізвища видавця, ні року видання.
Те ж саме стосувалося й англомовної Біблії, чудово виданої in-quarto (13), хоча її, здавалося, часто читали й перечитували.
На прекрасному атласі з картами світу і обох півкуль, виконаними в проекції Меркатора і з географічними назвами французькою мовою, також не було ні року видання, ні прізвища видавця.
Отож по жодній із речей неможливо було визначити, в якій країні вона виготовлена, а отже, і якій країні належить той корабель, котрий нещодавно пропливав поблизу цієї землі. Та звідки не з'явився б ящик, він виявився справжнім скарбом для колоністів острова Лінкольна. Досі вони користувалися тільки дарами природи, все робили своїми руками і лише завдяки своєму розуму та знанням виходили зі скрути. Здавалося, саме Провидіння послало їм різноманітні промислові товари як винагороду за терпіння і працю. І колоністи гуртом звернулись до Неба з молитвою вдячності.
А втім, один із них не мав святкового настрою. То був Пенкроф. Здавалося, в ящику не виявилося того, чого йому вкрай бракувало, і поки витягували предмет за предметом, його "слава!" лунало щораз тихіше, а коли кінчався опис майна, усі почули, як він пробурчав:
— Все це чудово, але побачите, що в цьому ящику для мене так нічого й не буде!
На що Наб здивовано запитав:
(13) V чверть паперового аркуша (лат.). [197]
— Отакої! А чого ж ти, друзяко, хотів?
— Півфунта тютюну, — без тіні усмішки відповів Пенкроф. — Тоді нічогісінько не бракувало б мені для щастя!
Колоністи співчутливо засміялися.
Отже, знайшовся ящик, і тепер більше, ніж будь-коли, належало якнайпильніше дослідити острів, Тому домовилися вирушити завтра ж на світанку, піднятися вгору річкою Вдячності й добратися до західного узбережжя. Якщо хто-небудь із потерпілих десь вибрався на тому боці острова, то він, можливо, ледве животіє без харчів і потребує невідкладної допомоги.
Протягом дня колоністи перенесли речі до Гранітного палацу і охайно розклали їх у великій залі.
Того дня, 29 жовтня, була неділя, і перш, ніж лягти спати, Герберт запитав інженера, чи не хотів би той прочитати який-небудь уривок із Євангелія. — Залюбки! — відповів Сайрес Сміт. Він узяв Священну Книгу і вже мав її розгорнути, як несподівано його спинив Пенкроф:
— Пане Сайресе, я забобонний. Відкрийте навмання і прочитайте перший вірш, який потрапить вам на очі. Побачимо, чи підійде він до нашого становища.