Він підійшов до дверей вітальні і став дивитись на Маріанну, що кружляла у вальсі.
— Ля-ля-ля-ля,— наспівувала вона в такт музики.
Прокашлявшись, батько ступив уперед.
— Маріанно,— почав він.
— "Ця давня чорна магія"...— проспівала дівчина.— Що таке?
Він дивився, як злітають у повітрі її руки, схожі тепер на язики полум'я.
— Мені треба поговорити з тобою,— сказав він, поправляючи краватку.
— Та-там-ті-там-ті-там-ті-там,— проспівала племінниця.
— Ти чуєш, що я кажу?
— Він такий милий,— озвалась вона.
— Це й так усім відомо.
— А чи знаєте ви, що він відчиняє двері, як справжній швейцар, а на трубі грає—ну чисто як Гаррі Джеймс, а сьогодні вранці він подарував мені букетик стокроток...
— Цілком можливо...
— У нього такі сині очі,— і дівчина подивилась на стелю.
Проте батько не побачив там нічого вартого уваги.
А Маріанна, танцюючи, все дивилась на стелю. Тоді батько підійшов до дівчини, ще раз глянув угору і, не побачивши там нічого — ні вологої плями, ні тріщини,— зітхнув:
— Маріанно...
— Ми їли омара в тому кафе над річкою...
— Омара... Гаразд, омара, але мене турбує твоє здоров'я, я не хочу, щоб ти змарніла. Хоч один день, завтра, ти повинна залишитись удома й допомогти твоїй тітоньці Мет зробити серветки...
— Гаразд, сер.— Маріанна, розкинувши крила, ширяла думкою по вітальні.
— Ти чула, що я тобі сказав? — підвищив голос батько.
— Так, так,— пошепки, із заплющеними очима відповіла дівчина.—О, так, так.— Її спідниці вихором кружляли навколо неї.— Так, дядечку,— сказала вона, відкинувши голову назад.
— Ти допоможеш своїй тітці із серветками?! — закричав він.
— ...із серветками...— прошепотіла вона.
— Ну, все! — Батько опустився в кухні на стілець і схопив газету.— Думаю, я їй усе сказав!
Та наступного ранку він ще й з ліжка не встав, як почувся оглушливий автомобільний сигнал і Маріанна помчала вниз, затрималася на мить перекусити в їдальні, а тоді грюкнули парадні двері, машина з гуркотом покотилася по дорозі, і двоє людей у ній затягнули, фальшивлячи, пісню.
Батько обхопив голову руками.
— Серветки...— вимовив він.
— Що таке? — перепитала мати.
— Сервет, кажу,— відповів батько.— Піду-но я до Сервета.
— Але ж Сервет відчиняє о десятій.
— Я зачекаю,— сказав батько, заплющивши очі.
Тієї ночі і сім наступних ночей поскрипувала на веранді гойдалка. А батько, зачаївшись у вітальні, нервово затягувався десятицентовою сигарою, і червоний вогник раз у раз освітлював його трагічне обличчя. Він дослухався до рипіння, і до нього долітали приглушені звуки, тихі сплески сміху, ніжні слова закоханих.
— Моя веранда...— ледь чутно про. шепотів батько.— Моя гойдалка...— простогнав він, дивлячись на вогник своєї сигари.— Мій будинок...— промимрив він, напружуючи слух.— О господи...
Він пішов у сарай, де лежав інструмент, і повернувся на темну веранду з блискучою маслянкою.
— Ні, ні, не вставайте. Не турбуйтесь. Я тільки змащу — ось тут і там...
Він змастив там, де скрипіло. Було темно, і присутність Маріанни він відчув лише по запаху її парфумів, що мало не звалив його на трояндовий кущ. її приятеля теж не було видно.
— На добраніч,— попрощався батько.
Він увійшов у дім, сів, прислухався.
Гойдалка більше не рипіла. Тепер він чув лише звук, схожий на биття метелика об шибку. То тріпотіло Маріаннине серце.
— Він, певно, дуже гарний,— сказала мати, витираючи у дверях кухні посуд.
— На це я й сподіваюся,— прошепотів батько.— Тому й дозволив їй сидіти щовечора на веранді.
— Щовечора і щодня. Порядна дівчина не стане так часто зустрічатися з хлопцем, якщо в того несерйозні наміри.
— Може, він сьогодні освідчиться їй? — з надією спитав батько.
— Навряд чи так скоро. А до того ж вона ще така молода.
— Але все ж таки,— вголос міркував батько,— це може статись. їй богу, це має статись!
Бабуся захихотіла в своєму закутку, і її сміх пролунав, мовби шарудіння сторінок, коли хтось гортає старовинну книгу.
— Що тут смішного? — поцікавився батько.
— Зачекай трохи, і сам побачиш,— відповіла бабуся.— Завтра.
Батько втупився в темряву, але бабуся не сказала більш ні слова.
— Так, так,— мовив батько за сніданком, оглянувши варені яйця лагідним оком.— Так, так. Цієї ночі, чорт забирай, я чув більше шепотіння, ніж будь-коли. Як його звати? Айзек? Ну, якщо я бодай трохи розуміюся на людях, то, думаю, минулого вечора він їй освідчився. Я певен, що таки освідчився.
— Це було б добре,— сказала мати.— Весілля навесні. Але так скоро?
— Ет, облиш,— сказав батько, з повним ротом переконливих доказів.— Маріанна з тих дівчат, які одружуються рано. Не можемо ж ми стояти в неї на дорозі.
— Цього разу, думаю, ти маєш рацію,— погодилася мати.— Весілля буде дуже гарним. Весняні квіти, і Маріанна виглядатиме красунею в тому платті, що я минулого тижня бачила в магазині Хайдеккера.
Вони разом подивились у бік сходів, чекаючи, коли з'явиться Маріанна.
— Даруйте,— промовила бабуся своїм скрипучим голосом, підвівши голову.— На вашому місці я відмовилася б від надії так швидко позбутися Маріанни.
— Чому відмовилася б?
— А тому.
— Чому "тому"?
— Не хотілося б вас розчаровувати,— підсміюючись, проскрипіла бабуся, мотнувши своєю маленькою головою.— Але в той час, коли ви сушили собі голову, як би видати Маріанну заміж, я добре пильнувала і все про неї знаю. Останній тиждень я весь час спостерігала за цим хлопцем, коли він приїздив на своїй машині й сигналив. Він, певно, актор, або естрадний артист, або ще хтось, схожий на них.
— Що? — не повірив батько.
— Авжеж,— підтвердила бабуся.— Бо одного разу він був білявим, наступного дня чорнявим і високим, у середу в нього з'явилися довгі вуса, а в четвер — руде хвилясте волосся, у п'ятницю він чомусь покоротшав на зріст і замість "форда" приїхав на пошарпаному "шевроле".
Мати й батько сиділи, ніби громом прибиті. Нарешті батько, спалахнувши від гніву, закричав:
— Ти кажеш, що все бачила! Ти сиділа там і бачила всіх тих чоловіків, і ти...
— А ти ж бо завжди десь ховався,— урвала його бабуся.— Якби ти хоч раз виліз на світ божий, ти побачив би не менше, ніж бачила я. А я навмисне нічого не казала. З часом вона перегорить і заспокоїться. Кожна жінка проходить крізь таке. Це не дуже легко, але від цього не вмирають. Дівчині лестить Щодня зустрічатися з новим хлопцем!