Флорізель
Камілло дорогий, який же привід
Знайти мені, щоб виправдати цей
Приїзд нежданий?
Камілло
Скажете йому,
Що вас прислав король, ваш любий батько,
Аби його вітати й шанувати.
Я напишу вам, що повинні ви
Йому сказати в ролі посланця
Від батька, — речі, знані нам лиш трьом.
Ви знатимете, що казати треба
При кожній зустрічі, щоб зрозумів він,
Що ваше слово йде від серця батька.
Флорізель
Без міри вдячний я тобі, мене
Теплом своїм зігрів ти.
Камілло
В кожнім разі,
Це краще, аніж відчайдушний намір
Носитись по морях і прибиватись
До невідомих берегів, що безліч
Ховають небезпек. І хто б вам зміг
Допомогти? На кого б ви поклались?
Надійна річ — ваш якір, та і він
Затримать вас в такому може місці,
З якого ви воліли б утекти.
До того ж знайте: є міцний зв'язок
Між почуттям безпеки та коханням.
Нещастя змінюють обличчя колір —
І серце разом з ним.
Утрата
Одна тут правда:
Нещастя може побілити щоки,
Але не підкорити душу.
Камілло
Справді
Ви так вважаєте? В родині вашій
Сім років ще чекатимуть, аж поки
Народиться дитя, до вас подібне.
Флорізель
У розвитку вона випереджає
Усіх, хоч родом відстає від мене.
Камілло
Ученості їй зовсім не бракує,
І перевершить ще вона, напевно,
Своїх учителів.
Утрата
Пробачте, пане,
На знак подяки я аж червонію.
Флорізель
Кохана Втрато! Стоїмо ми тут,
Неначе на вогні! Скажи, Камілло,
Ти рятівник і батька, і родини
Всієї нашої, а нині — мій, —
Що нам робити? В одязі такому
Не можу зватись я богемським принцом,
З'явившись на Сіцілії.
Камілло
Мій пане,
Не бійтеся цього: моє багатство
Лишилось там. Заопікуюсь я,
Щоб вас по-королівськи спорядили,
Аби ви добре грали ваші ролі
У нашій п'єсі. Щоб не відчували
Нестачі ви ні в чому...
Відходять розмовляючи.
Входить Автолік.
Автолік
Ха-ха! Ото ще дурепа та Чесність! Та й Довіра, її сестричка на-звана, — простакувата кумася! Я спродав усі мої блискітки: фальшиві самоцвіти, стрічки, склянки, парфумовані кульки, брошки, записнич-ки, балади, ножики, нитки, рукавички, ремінці для сандаліїв, брасле-ти, рогові персні,— нічого не лишилося, щоб перешкодити моїй скрині здохнути з голоду. Вони билися за те, хто купить перший, ніби мої цяцьки мали благословення, яке передається покупцеві. А я зміг побачити кілька пикатих гаманців і не забув використати їх для свого інтересу. Мій блазень, що міг би стати розумною людиною, так очма-нів від співу тих двох красунечок, що навіть не хотів з місця рушити своїми свинячими ногами, так був напханий по вінця співами та сло-вами. А решта отари просто мало не затоптала мене, і нашорошені вуха краль змусили їх забути про все на світі. Можна було залізти будь-якій під спідницю, — ніякого враження. Можна було заіграшку звільнити будь-який гульфік від захованої в ньому калитки. Я міг від-пиляти всі ключі від їхніх ланцюжків. Чим більше вони слухали, тим більше тетеріли, вони чули тільки пісеньку того пана і були захоплені тим нікчемою! Я гарненько скористався з такої летаргії, аби зрізати та випотрошити всі празникові гаманчики. І якби старигань не при-пхався галасувати через свою дівулю та королівського синка й не розігнав усіх моїх гав, то з усього війська гаманців жодного б не лишилося живого.
Камілло, Флорізель та Утрата виходять наперед.
Камілло
Мої листи туди раніше прийдуть,
Як ступите на берег ви. Вони
Всі сумніви розвіють.
Флорізель
А листи,
Що від Леонта надійдуть сюди...
Камілло
Тривогу батька вашого вгамують.
Утрата
Благослови нас небо! Ви надію
Відроджуєте в нас.
Камілло
(помітивши Автоліка)
А це ще хто?
Цим чоловіком можна скористатись.
Не гребуймо нічим, що стати може
Нам у пригоді.
Автолік
Якщо вони чули мої слова, то зашморга мені не оминути.
Камілло
А йди-но сюди, хлопче! Яка це пропасниця тебе трясе? Не бійся, друже: ми не заподіємо тобі нічого лихого.
Автолік
Я лише бідний чоловік, пане.
Камілло
Говори далі. Ніхто з нас не забере в тебе твоєї бідності. І все ж таки, аби прикрасити твою злиденність, ми маємо зробити обмін. Скидай же негайно свою шкаралупу — повір, це дуже потрібно, — і перевдягнись у вбрання цього пана. Якщо це невигідний обмін, то ві-зьми оцю дещицю на відшкодування втрат.
(Дає гроші)
Автолік
Я лише бідний чоловік, пане.
(Убік)
І добре знаю вас, між іншим.
Камілло
Ходімо, поспішай, будь ласка; цей пан уже наполовину обдер себе.
Автолік
Ви мовите поважно, пане?
(Убік)
Я чую нюхом: щось вони хитрують.
Флорізель
Швиденько, прошу тебе.
Автолік
Ви й справді дали мені завдаток, але по совісті, я не можу його взяти.
Камілло
Розстібай гудзики та мерщій!
Флорізель і Автолік міняються одягом.
Хай щастя супроводить вас, шановна!
Щоб побажання це моє здійснилось,
Вам також треба перебратись. Отже,
В коханого візьміте капелюх,
Насуньте на чоло собі, обличчя
Закрийте хусткою і скиньте плащ,
Аби ніхто не зміг вас упізнати
(Лихого ока дуже я боюсь)
І не пустити вас на корабель.
Утрата
Я бачу, п'єса вже готова, я ж
В ній маю роль зіграти.
Камілло
Неодмінно.
Чи вже перевдяглися ви?
Флорізель
Якби
Я навіть батька по дорозі стрів,
Мене б він сином не назвав ніколи.
Камілло
Ні, капелюх тепер вам не пасує.
(Дає його Утраті)
Ходімо, пані. Друже, прощавай!
Автолік
Прощайте, пане.
Флорізель
Не забули ми
Нічого, Втрато? Згадуйте, прошу!
Камілло
(убік)
А я піду до короля негайно,
Щоб повідомити його про втечу.
Скажу йому, куди вони тікають,
І певен, що його переконаю
Податися за ними у погоню,
І разом з ним побачу я нарешті
Сіцілію мою. Цього жадаю
Я, наче жінка.
Флорізель
Поможи нам, доле!
У путь, Камілло, — і хутчій на берег.
Камілло
Тепер чим швидше рухатись, тим краще.
Флорізель, Утрата й Камілло виходять.
Автолік