— Змагання починається! — оголосив гучномовець.
Баррент не мав більше часу думати про дівчину, бо машина котилася на нього.
Він обережно відходив від машини. Макс випустив тонкий мацак, на кінці якого блимав білий вогник. Машина відтискала Баррента до стіни.
Раптом Макс зупинився. Баррент почув брязкіт механізму. Мацак втягнувся, а на його місці з'явилася колінчата металева рука, що закінчувалася лезом ножа. Тепер машина рухалася швидше і притисла Вілла до стіни. Рука опустилась, але Баррентові вдалось уникнути удару. Він почув, як лезо дряпнуло по каменю. Коли рука втяглася, Баррент зміг знову перейти на середину кімнати.
Він розумів, що машину можна знешкодити тільки під час паузи, поки селектор обирає спосіб убивства. Але як знешкодити гладеньку й вигнуту, мов черепаха, залізяку?
Макс знову рушив до нього: тепер його металеву шкіру вкривала плівка темно-зеленої речовини, в якій Баррент одразу розпізнав контактну отруту. Він побіг уздовж стіни, намагаючись уникнути фатального доторку.
Машина стала. Нейтралізатор омив її поверхню від отрути. Потім Макс метнувся до Баррента, мабуть, наміряючись ударити його, бо ніякої зброї не було видно.
Баррентові довелося скрутно. Він стрибнув убік, але механізм не відставав. Баррент безпорадно став до стіни, а Макс наддав швидкості.
Півкуля зупинилася за кілька сантиметрів від нього. Клацнув селектор. З Макса висунулося щось схоже на ключку.
Баррент подумав, що це нагадує вправи з прикладного садизму. Якщо так триватиме досить довго, то машина просто заганяє і вб'є його, як їй заманеться. Треба робити щось негайно, поки в нього є сила.
Не встиг він так подумати, як машина змахнула ключкою. Баррент не зміг повністю ухилитися від удару. Ключка влучила в ліве плече. Рука заніміла.
Макс перемикався знову. Баррент кинувся на його гладку опуклу спину. На її вершині він помітив два крихітних отвори. Молячи долю, щоб це були отвори для забору повітря, Баррент затис їх пальцями.
Машина стала мов укопана, й глядачі заревли. Баррент чіплявся занімілою рукою за гладеньку поверхню і водночас намагався не відірвати пальці від отворів. Зелені лампочки на машині згасли і натомість засвітилися бурштинові, а потім червоні. Рівне дзижчання перейшло у натужний стугін.
А тоді машина вистромила запасні сопла для забору повітря. Баррент спробував затулити їх своїм тілом. Але Макс, несподівано прокинувшись до життя, різким рухом скинув його з себе. Баррент підхопився на ноги й відбіг на середину арени.
Змагання тривало не більше п'яти хвилин, а Баррент уже виснажився. Він насилу відступав від машини, що котилася до нього з широким, блискучим тесаком.
Коли рука-тесак замахнулася, Баррент не ухилився, а кинувся на неї. Він схопив її обома руками і став викручувати. Метал затріщав, і Баррентові здалося, що він зможе зламати її в суглобі. Якби йому вдалося відламати металеву руку, то, може, він тим самим знешкодив би й машину. В крайньому разі, її можна буде використати замість зброї...
Макс несподівано дав задній хід. Баррент намагався утримати руку, але не зміг. Він упав долілиць. Тесак просвистів і розпанахав йому плече.
Баррент перевернувся на спину й поглянув на галерею. Йому настав кінець. Може, варто підставити груди під наступний удар і разом покласти цьому край? Глядачі з усмішками чекали, поки Макс обере інший спосіб убивства.
А дівчина робила йому якісь знаки.
Баррент придивився пильніше, намагаючись утямити, що вона хоче сказати. Дівчина показувала, що треба щось перекинути, перекинути й зруйнувати.
Часу роздивлятись не було. Хитаючись від утрати крові, він звівся на рівні й уважно глянув на машину. Його не цікавило, якою зброєю та скористається цього разу: всю свою увагу Баррент зосередив на колесах.
Коли Макс наблизився до нього, Вілл метнувся під колеса.
Машина спробувала загальмувати й звернути, але було пізно, колеса вкотилися на Баррентове тіло, й машина перехилилася. Баррент застогнав під її вагою. Зібравши останні сили, він вигнув спину і спробував підвестися.
Якусь мить машина стояла на боку, зберігаючи рівновагу. Її колеса шалено оберталися. Потім вона перекинулася на спину. Баррент упав поруч.
Коли його зір прояснів, машина й далі лежала на спині. Вона вистромила кілька підойм і намагалася перевернутися.
Баррент кинувся на черево механізму і загамселив по ньому кулаками. Без наслідків. Він спробував відірвати колесо і не зміг. Макс підвівся: ось-ось він перевернеться й продовжить змагання. Кутом ока він помітив знаки дівчини. Вона весь час показувала, що треба щось вийняти.
Тільки тоді Баррент побачив невеличку запобіжникову коробку біля одного з коліс. Він відірвав кришку, зламавши при цьому кілька нігтів, і витяг запобіжник.
Машина тихесенько зітхнула.
Баррент знепритомнів.
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
На Омезі панує закон. Прихований чи відкритий, священний чи світський, він визначає поведінку всіх громадян — від найнижчих серед нижчих до найвищих серед вищих. Без нього не було б привілеїв для тих, хто творить закон; отже, закон був абсолютно необхідний. Без закону і його суворого дотримання, Омега перетворилася б на невимовний хаос, у якому правами людини було б тільки те, що вона здатна захистити самотужки. Така анархія означала б загибель омезького суспільства, і насамперед тих старших громадян з правлячих класів, які здобули високе становище, але втратили навички влучної стрільби.
Отож закон був необхідний.
Але Омега, крім того, була ще злочинним суспільством, яке складалося виключно з осіб, що порушили земні закони. Це було суспільство, яке, зрештою, сприяло розвиткові особистості. В цьому суспільстві королем був порушник закону. Злочини не забороняли — ними захоплювалися, за них навіть винагороджували. В цьому суспільстві спроби зневажити закон оцінюють залежно від того, мали вони успіх чи ні.
У тому-то й полягає парадокс: злочинне суспільство з абсолютними законами, які треба було порушувати.
Суддя, і далі схований за перегородкою, пояснив усе це Баррентові. Минуло вже кілька годин після "суду Божого". Баррент побував у санітарній частині, де його трохи підлатали. Здебільшого пошкодження були незначні: два зламаних ребра; глибокий поріз на лівому плечі, подряпини та садна.