Він спить останнім сном давно.
Він спить останнім сном.
Над ним був висипаний горб
І дерен ліг кругом.
Покрила посивілий чуб
Земля, як чорна ніч;
У дні бенкетів молодих
Він вився аж до пліч.
Він білий, наче піна хвиль,
Що б'ється об граніт.
Уста, охочі до розмов,
Скував могильний лід.
І щоки у мерця бліді, —
Так з недругів лихих
Б...