Потім як почнуть одне одному навперебій: "Дурниці!" — це в них улюблене слівце під час суперечок.
Я дуже люблю їх обох. А містер Джонс, поштар, запевняє, що жоден з них не зможе жити без мене. Ото хоч вони ніби й намагаються суворо ставитись до мене і якось угамувати мене (хоча навіщо це потрібно?), я знаю: вони щиросердо піклуються про мене.
Власне, я відчуваю, що сама мушу дбати про них. Дідусь мій дуже неакуратний, і коли закінчує роботу з книгою, картою, картотекою чи фотознімками, то просто кидає їх будь-де — на підлозі, на стільцях, на столі або на сходах. А я ходжу й усе підбираю за ним, а також прибираю його кабінет, хоча він і свариться, коли застає мене за цією роботою.
Що ж до місіс Еванс, то вона погано бачить. По суті, вона майже нічого не бачить. Розрізняє лише на кілька кроків прямо перед себе крізь свої товсті окуляри; тим-
то мені доводиться пильнувати, щоб стільці, столи (й дідусеві книжки теж) не траплялися їй на дорозі, бо вона може перечитись і впасти. Крім того, мені треба пильнувати, щоб у кухні все було на своїх місцях — ножі, тарілки, горщики і її плетіння. Коли ж якась річ лежить не на звичному місці, місіс Еванс зроду-віку її не знайде. По-моєму, перед очима в неї завжди якась плівка, тож вона всюди ходить із ганчіркою для пилу й немов чистить перед собою повітря, точнісінько, як брудне вікно.
А взагалі я вважаю себе дуже щасливою. І розповідаю тобі все це для того, щоб ти знав, до яких людей потрапить Тах.
Найбільше, звичайно, мене тривожить те, як моя улюблениця Пташка подружиться а Тахом. Я хотіла б сказати, що спокійна за неї, але це була б неправда. В мене просто душа не на місці. Пташка така ласкава, тиха й довірлива, що я не можу собі уявити, як вона поводитиметься в товаристві такого шаленого дикого жеребця. Просто не можу собі уявити.
Коли дідусь понад рік тому вперше привів до нас Пташку, він сказав, що коли-небудь вона може стати подругою дикого азіатського коня, якого він сподівався привезти з Монголії. Та вже тоді Пташка була настільки ручна й лагідна, що я здивувалась: чому дідусь хоче, щоб така ніжна маленька кобилка стала дружиною дикого, неприборканого коня.
— Бачиш, нам треба буде переконати дикого жеребця в тому, що ми йому не вороги. Що він може нам довіряти. І що ми не тільки не загрожуватимемо йому, а навпаки, допомагатимемо. А словами ж коня не переконаєш, правда? І хіба є ліпший спосіб привчити його до наших гір, аніж дати йому розумну, добру молоду подругу, яка при
в'язана до нас і залюбки підходитиме до нас, а не тікатиме, загледівши нас поблизу на крутосхилі, коли вони гулятимуть там удвох.
— А звідки ти знаєш, що коли-небудь в Монголії знайдуть дикого коня? — спитала я, — Адже вважають, що вони зникли (це було рік тому).
— Я певний, що рано чи пізно дикий табун відшукають. Мої друзі з Монгольської Академії наук обіцяли мені одного жеребця, коли знайдуть табун, у якому буде понад двадцять коней.
— Ну а потім? Пташка назавжди лишиться з диким конем?
— Ні. Тільки поки він не звикне довіряти нам. Тоді ми привеземо йому з Монголії дику подругу і повернемо тобі твою Пташку.
— Але. ж вона така ручна! — торочила я своє.
— Тим краще для експерименту,— відказав дідусь,— Можеш бавитися з нею досхочу, Кітті, щоб приручити її ще дужче, тільки не пускай її до будинку й не катайся на ній.
Ось так рік тому в нас з'явилася Пташка. Справжнє її ім'я — Петіт Я вважаю, смішно називати по-французькому шотландського поні, хоча Пташка справді крихітна. Вона така дрібненька, зграбненька й симпатична що всі мимоволі почали називати її Пташкою.
Спершу я залишала її вдома, коли вирушала на прогулянку в гори, й брала з собою тільки мого цуцика Скіпа. Скіп — скай-тер'єр, і він зовсім не вміє ходити спокійно, навіть по хаті. А завжди — плиг-скік, перестрибує, ніби м'ячик, туди-сюди. І от одного разу Пташка подибала слідом за нами, а мені захотілося подражнити її, і я сховалась, удаючи, що лишила її саму. Пташка дуже вподобала таку гру в схованки, й тепер це в нас улюблена розвага. Ми з нею весь час так бавимось, навіть удома, на подвір'ї. Ми завжди піддражнюємо одна одну. А тому що вона не любить лишатися осторонь від будь-яких подій, то завжди намагається проникнути до будинку. Вона робить усе, щоб тільки пробратися в кімнати, й дуже сердиться та ображено ірже, коли я зачиняю двері перед її носом.
Взагалі я з острахом уявляю, що якоїсь чудової днини вона справді примудриться зайти всередину, а місіс Еванс її вчасно не помітить, що ж тоді буде! А якщо Пташка опиниться в дідусевому кабінеті, то напевне зжує всі його географічні карти, листи й папери. Вона страшенно любить їсти папір. Отож я маю великий клопіт з нею, щоб не впустити її до хати, хоча гадаю, що вона просто вмоститься перед каміном, наче цуцик, або, мов кошеня, згорнеться клубочком на килимку.
Вчора місіс Еванс зайшла в кабінет до дідуся а тюлевими завісами в руках і сказала:
Помилуйтеся, що зробила ваша коняка з оцими завісами! Вона майже цілком зжувала їх!
Дідусь щось примимрив і глянув на ті завіси без особливого зацікавлення:
1 Реtіtе — маленька, крихітна (франц.).
— Гадаю, вона хотіла залізти в будинок через вікно. А ви чого сподіваєтесь од неї?
— Вона навмисне все робить мені на зло, — обурювалась місіс Еванс.— Ця лошичка знає, що я не пущу її в дім, і всілякими способами намагається поквитатись зі мною. Недавно мало не пробралась у кухню, і коли я виштовхала її геть, вона вхопила зубами килимок і побігла з ним на річку!
Дідусь розсміявся:
— Та їй просто до вподоби ваше товариство, от і все,
— Скажіть краще, бешкетування їй до вподоби, — заперечила місіс Еванс. — Ви балуєте дівчинку, а вона балує поні.
— Це ви балуєте їх обох, — відказав дідусь сердито.
І, як звичайно, вони завели своє улюблене: "Дурниці!"
Навіть коли мене при цьому немає, я завжди знаю
всі подробиці їхніх суперечок, оскільки місіс Еванс завжди передає мені те, що сказала дідусеві, а дідусь розповідає, що він відповів місіс Еванс.
Та я, здається, надміру розбалакалась, пора кінчати. І місіс Еванс, і дідусь увесь час закидають мені, що я лепетуха, але ж конче треба було розповісти тобі про Пташку й про наш заповідник, щоб ти менше тривожився за Таха. Сподіваюсь, твоя тітонька Сероглі зможе розібрати мій почерк і в неї буде час усе перекласти тобі.