— А чому ж Троцький та його однодумці не знищили сталінців?
— Тому, що сталінці захопили апарати влади в свої руки й мали фізичну силу.
— А чому ленінці не захопили тих апаратів і не мали тієї сили? Значить, сталінці були розумніші, талановитіші?
— О, влада захоплюється (захоплюється, місіс Мабель), а не заслужується переважно не розумом, а підступством, інтриґами, грою на егоїзмі, зрадою й такими іншими діями. Так було і в даному разі. І на це є документальні докази. Але про це довго говорити. Факт безперечний той, що сталінці вбили ленінців, так само як те, що ленінці домагались внутріпартійної демократії, себто свободи слова в партії, свободи критики, свободи виборів. А сталінці були проти неї.
— Через що?
— Через те, що, пише брат, — "внутріпартійна демократія неминуче привела б до загальної свободи слова, критики, виборів, до загальної демократії. А ця демократія позбавила б сталінців усіх тих привілеїв, які їм давало становище безконтрольних, безвідповідальних диктаторів. Вони вже ввійшли в смак безмежної влади, овацій, лестощів, вони вже звикли до ролі безпомильних авторитетів, непідлеглих ніякій критиці геніїв, вічних, неперейденних ніколи в світі героїв, революціонерів, спасителів. Треба було бути дійсно героями, щоб спромогтися на таку чесність і відмовитись від усього. Відмовитись в ім'я чого? Добра народів? Але хто смів поза ними, єдиними добродіями народів, рішати, в чому є добро тих народів? Адже Леніним і політбюром давно було вирішено, що добро народів тільки в тому, в чому його розуміє політбюро комуністичної партії. Хто не згоджувався з цим розумінням, той був контрреволюціонером, з яким треба було боротися радикальними засобами. Троцький і всі ленінці не згоджувалися з розумінням політбюра (очолюваного тепер Сталіним)? Значить, вони були контрреволюціонери, реакціонери, і з ними треба було боротися рішуче, радикальним способом. А який спосіб і більш рішучий і переконливий, ніж смерть? І от, таким чином, найближчі товариші Леніна були проголошені на весь світ "ворогами народу, запроданцями буржуазії, скаженими собаками капіталізму" (точні вирази офіційного суду і совєтської преси) і, як справедливо з того випливало, належно покарані. І тепер за саме згадування імен цих злочинців громадянами СССР їм загрожує тюрма, тортури і навіть смертна кара".
Тут Мері перебила своє читання і звернулась до Петра:
— Адл^е це правда, містере Віш?
Петро похмурився і, наче зайнятий записом, мовчав. Тоді Мабель поспішила втрутитись і невдоволено сказала:
— Ви, Мері, надуживаєте своїм становищем референта. Ви знаєте, як Вішеві тяжко згадувати деякі моменти з його життя, і ставите йому такі запитання.
— Я прохаю в містера Віша вибачення, — винувато сказала Мері, — я тільки в інтересах книги...
Тут утрутився сам містер Стовер, який занепокоєно глянув на Петра.
— Чекайте, я вас помирю. Хай міс Сміт в інтересах книги ставить і далі запитання. Коли Петро буде мовчати, значить, правда, значить, він підтверджує. Коли ж неправда, то хай поправляє. Згода, Петре?
Петро, помовчавши, буркнув:
— Добре.
Мері й Мабель перезирнулись. Після того Мері нахилилась до своїх матеріялів і взяла в руки новий аркушик.
— Отже, я читаю далі нотатки брата. Він пише так: "І який глум життя: на^йвірніші однодумці Леніна перші впали жертвами його філософії й моралі. Та навіть сам він, як казали мені старі большевики, заслані на каторгу, за опозицію політбюрові був загнаний у передчасну смерть Сталіним. Серед населення Совєтсь-кого Союзу це широко відомо, але за поширення цієї чутки — смерть..." Правда, містере Віш?
Петро понуро сказав у свої записки:
— Мені здається це перебільшенням.
— Добре, — зараз же згодився Стовер.— Значить, це під сумнівом. Занотуйте це. Далі, міс Сміт.
Міс Сміт злегка знизала плечима і покірно почала далі:
— Брат веде далі: "І от оця політична філософія і мораль ленінізму стала релігією сталінського, а тому й світового комунізму. Мета: захоплення влади у всьому світі. Засоби: ті самі, що вживались при здобутті влади в Росії. Головніші з них є: обдур, гіпноза, підкуп і терор. Вони вживаються або в чистому вигляді, або комбіновано, наприклад, обдур і гіпноза, або обдур і терор.
— Але ж це справді неможливо, Мері! — скрикнула Мабель. — Ви малюєте комуністів так само, як те роблять найвульґарніші реакціонери. По-вашому виходить, що це жорстокі без потреби бандити, з ножем у зубах, кровожерні просто з натури своєї. Але для чого їм ці бандитські засоби, коли їхня мета така гарна, висока, така благодійна для всіх? Подумати ж тільки: соціяльна рівність людей, знищення злиднів, мир, щастя їхніх народів і всього людства? Та їм досить одного засобу: вияснити своїм народам цю мету і закликати їх іти разом до неї. Невже ж совєтські народи настільки божевільні, щоб не розуміти свого власного добра? І невже треба вживати таких страшних бандитських засобів, щоб примусити їх прийняти їх?
Мері згідно хитнула головою.
— Так, у початку революції вони вживали інших засобів, вони намагались переконуванням викликати віру, добру волю, ентузіязм. Але коли дійсність була в кричущому протиріччі з гарними словами пропаганди, коли ні злидні, ні нерівність не зникли, коли обіцяний соціялізм не приходив у цю відсталу країну, населення слухало комуністів з недовір'ям, критикувало їх, глузувало з їхніх обіцянок і навіть бунту вал ось, і коли це все, з одного боку, загрожувало позбавити ко1 муністів влади з усіма її егоїстичними привілеями їм, — то вони були змушені заборонити всяку критику і наказати сліпо виконувати всі їхні накази. Отже, стало конечним вірити не тільки в майбутнє щастя, а й у теперішнє в Совєтському Союзі. Таким чином, це логіка речей, а не їхня кривавість примусила комуністів виробити таку систему брехні, примусу, жорстокости, яку ніякий бандит на світі не може собі уявити. І тепер у залежності від цих засобів громадяни Совєтського Союзу діляться на кілька категорій: обдурених, загіпнотизованих, підкуплених і тероризованих.
Хоча ні Мері не запитувала підтвердження у Віша, ні Віш не надушував на ногу Мабель, вона не витримала й перебила: