Серафіта

Шановний пане, — провадив пастор, подивившись на Вільфріда, — я часто зимовими вечорами весь тремтів, читаючи жахливі твори, в яких ця людина з неабиякою простодушністю розповідає про найдивовижніші чудеса. "Я бачив небеса й ангелів, — пише він. — Духовна людина бачить духовну людину набагато краще, ніж земна людина бачить земну людину. Описуючи небесні чудеса й самі небеса, я корився наказові, що його мені дав Господь. Ваша воля вірити мені чи ні, але я не можу поставити інших у те становище, в яке мене поставив Бог; то не від мене залежить дати чи не дати їм змогу порозмовляти з ангелами, творити чудо, яке відповідало б їхньому розумінню; вони ж бо самі є єдиним інструментом свого ангельського воздвиження. Ось уже двадцять вісім років я перебуваю в духовному світі з ангелами й на Землі з людьми; Господь забажав розкрити мої очі святому духові, так само, як це він розкрив Павлові, Данилові і Єлисеєві". Одначе в деяких осіб бувають видіння духовного світу завдяки повній відчуженості, якою сомнамбулізм відмежовує їхнє тіло від душі, "в такому стані, — пише Сведенборг у трактаті "Ангельська мудрість", № 257, — людина може піднестися до небесного сяйва, бо, коли її плотські почуття притуплюються, небо безперешкодно впливає на її душу". Багато людей, які анітрохи не сумніваються, що Сведенборгові являлись небесні одкровення, припускають, проте, що не всі його твори однаковою мірою навіяні Господом. Інші вимагають беззастережно приєднатися до Віри Сведенборга, цілком приймаючи всі незрозумілості його творів, вважаючи, що недосконалість земної мови завадила пророкові описати свої духовні видіння, чиї неясності зникають перед очима тих, кого віра духовно відродила; адже, за блискучим висловлюванням його найвідданішого послідовника, "Плоть — це зовнішнє народження". Для поетів та письменників його надприродність справді велика, а для ясновидців усе це чиста дійсність. Його послідовники викликали в деяких християн обурення. Окремі критики висміяли небесну речовину з його храмів, золотих палаців і розкішних осель, де веселяться ангели; інші поглумилися з його гаїв, де ростуть загадкові дерева, із садків, де розмовляють квіти, де повітря біле, де містичні коштовності, сардонікс, карбункул, хризотил, хризопраз, ціан, халцедон, берил, урим і тумим наділені здатністю рухатися, виражають небесну правду і їх можна розпитувати, бо вони відповідають коливаннями світла ("Справжня релігія", 219); багатьом добрим духам не до вподоби світи, де кольори виливаються в музику чарівного концерту, де слова палають вогнем, де Слово Боже пишеться клинописом ("Справжня релігія", 278). Навіть на Півночі кілька письменників поглузували з його перлинних дверей, з діамантів, якими інкрустовані й наповнені будинки його Єрусалима, де наймен— ше домашнє начиння виготовлене з рідкісних на землі речовин. "Якщо всі ці предмети рідкісні на цьому світі, — запитують його послідовники, — то хіба це може бути підставою вважати, що їх мало й на тому?" До речі, Сведенборг повторив з цього приводу знамениті слова Ісуса Христа: "Коли я говорив вам про земне, та не вірите ви, то як же повірите ви, коли я говоритиму вам про небесне?" (Євангеліє від с Йоанна, III, 12). Пане, я прочитав усього Сведенборга, — вів далі Бекер, зробивши гордовитий жест. — Кажу я вам це з гордістю, бо я зберіг свій здоровий глузд. Читаючи його, треба з’їхати з глузду або стати ясновидцем. Хоч як я опирався цим двом божевіллям, я часто відчував якесь незнайоме захоплення, глибоке зворушення, внутрішню радість, що їх приносять тільки повна правда, бачення небесного світла. Коли душа пробігає по сторінках цих трактатів, усе на цьому світі здається крихітним. Неможливо не здивуватися, дізнавшись, що за тридцять років цей чоловік опублікував про духовний світ двадцять п’ять томів розміром у чвертку аркуша, написаних латиною, найменший з яких має п’ятсот сторінок, надрукованих дрібним шрифтом. Подейкують, ніби він залишив у Лондоні ще двадцять томів, здавши їх на збереження своєму небожеві панові Сільверіхму, колишньому капеланові шведського короля. Звісно, людина, яка з двадцяти до шістдесяти років майже вичерпала себе, видавши своєрідну енциклопедію, мабуть, отримала якісь надприродні джерела, щоб написати ці незвичайні трактати у віці, коли сила в людини починає слабнути. В його творах є безліч пронумерованих пропозицій, жодна з яких не суперечить іншим. Скрізь у факті відчувається точність, методичність, присутність духу, наявність ангелів. Свою "Справжню релігію", в якій зібрано всі його догмати, сповнений світла твір, він задумав і написав у вісімдесят три роки. Зрештою, ніхто з його критиків і супротивників не спростував повсюдність, всевідання Сведенборга. Проте, коли я пірнув у цей потік небесного сяйва. Бог не розкрив мені моїх внутрішніх очей, і я не оцінив цих творів розумом заново народженої людини. Я не раз вважав, що одухотворений Сведенборг, мабуть, іноді погано чув ангелів. Я сміявся з багатьох видінь, у які, згідно з твердженнями ясновидців, я мав би щиро повірити, я не уявив собі ні ангельського клинопису, ні їхніх поясів, золото яких сяє то яскравіше, то тьмяніше. Якщо, наприклад, така фраза "Є самотні ангели" спершу мене дивно розчулила, то, поміркувавши, я не став пов’язувати цю самотність з їхнім одруженням. Я не зрозумів, чому пречиста Марія зберігає на небі біле атласне вбрання. Я наважився сам у себе запитати, чому велети демони Енаким і Гефілім завжди приходили битися з херувимчиками на апокаліптичні поля в Армагедоні. Не знаю, як дияволи ще можуть сперечатися з ангелами. Пан барон Серафітус зауважив мені, що ці подробиці стосуються ангелів, які жили на Землі в людській подобі. Часто видіння шведського пророка наповнені гротесковими фігурами. Одна з його "Пам’яток" — так він сам їх назвав — починається такими словами: "Я бачив гурт духів, вони були в капелюхах". В іншій "Пам’ятці" він отримує з неба записку, на якій бачить літери, що ними писали первісні люди, вони складалися з кривих ліній із маленькими каблучками, які носять на небесах. Щоб краще засвідчити своє спілкування з небесами, він мав би, на мою думку, подати цей папірець до шведської королівської Академії наук. Зрештою, може, я помиляюсь, може, матеріальний абсурд, яким переповнені його твори, має духовне значення. Але з другого боку, як сприймати зростання впливу його релігії? Його церква нині нараховує сімсот тисяч парафіян, як у Сполучених Штатах Америки, де до неї масово приєднуються різні секти, так і в Англії, де тільки в самому Манчестері вже є сім тисяч сведенборгців. Люди, що відзначаються багатими знаннями й посідають високе становище, у Німеччині, в Пруссії і на Півночі публічно прийняли вірування Сведенборга, до речі, більш утішливе, ніж вірування інших християнських общин. Тепер мені хотілося б пояснити вам у кількох словах найголовніші положення доктрини, яку Сведенборг виробив для своєї церкви, але ця коротка розповідь, зроблена по пам’яті, може вийти помилковою. Тож я можу дозволити собі розповісти вам тільки про таємниці, що стосуються народження Серафіти.