Тільки прозвучав кличний звук труб, як гулу десятків тисяч голосів ніби й не було. Глашатай оголосив про відкриття Ігор і про початок змагання з бігу. Потім він називав імена атлетів і питав у народу, чи можуть названі ним особи брати участь в агонаміях, чи немає серед них порушників священного статуту Олімпійських ігор?
— Немає,— чулися вигуки з різних місць.— Хай виступають!
У давньогрецькій писемності не було цифр, їх заміняли літери.
Названі атлети один за одним йшли в помешкання, де, роздягнувшись, натиралися оливковим маслом. А вже на стадіоні кожний виймав із срібної урни жетон, на якому стояла літера *, що означала номер. Елланодік відбирав в атлетів жетони і розподіляв спортсменів по групах з чотирьох чоловік у відповідності з номерами. За сигналом труби побігли чотири бігуни. Той, хто першим добігав до стовпа, що стояв на підвищенні, на якому сиділи елланоді-ки, оголошувався переможцем. Ось прозвучала труба, й глашатай оголосив ім'я першого олімпіоніка — переможця з простого бігу: Архілох!
Стадіон заревів на одному подиху:
— Слава тобі, Архі-іло-ох!!!
Першому олімпіоніку, хоч він і виступав всього лише з простого бігу, слави дістається найбільше, адже він відкриває Ігри.
Змагання бігунів ускладнювалося — тепер учасники агонамів оббігали двічі, тричі і навіть шість разів навколо арени... Особливо оживився Філіпп, коли почався важкий біг — атлети були в повному озброєнні грецького воїна — шоломі, поножах, із списом і щитом у руках. За цими бігунами Філіпп спостерігав захоплено, часом щось вигукував, намагаючись підбадьорити бігунів. Захопила його і боротьба. До урни з жетонами йшли оголені борці, тіла яких блищали від масла, спробуй такого втримати — вужем вислизне. Борці, у котрих на жетонах виявлялися однакові букви, сходилися для боротьби. І той, хто тричі кидав суперника на землю і притискував його лопатками до землі, оголошувався переможцем. А вже переможці боролися між собою, доки не залишалося двох найсильніших. їхня схватка і вирішувала, хто з них стане олімпіоніком з боротьби. Борці з лискучими від масла тілами крутилися, тупцювали, і кожний вислизав з обіймів противника із завидною легкістю.
— Ось так і в політиці,— гмикав Філіпп.— Той, хто натертий маслом хитрощів, завжди вислизне і виграє...
На стадіоні збудження досягло найвищої напруги — кулачні 6ОІ завжди жорстокі, і будили вони у глядачів такі ж інстинкти, коли хотілося й самому бити всіх підряд. Хоч голови борців і захищені бронзовими ковпаками на повстяній підкладці, але що ті ковпаки проти кулаків, обтягнених шкіряними пасками з металевими шипами!.. Таким броньовим кулаком легко завдати тяжкого каліцтва противнику, а іноді й просто вбити його... Як шаленів стадіон, коли бійці лупили один одного своїми страшними кулаками з металевими шишаками! Бійка була кривавою. Одні перемагали, інші падали й качалися, обхопивши закривавлену голову руками, деяких виводили під руки, ще когось виносили .на ношах з безвільно опущеними руками.
А стадіон несамовитів:
— Бий!.. Бий!.. Бий!..
А хто кого мав бити — то вже не мало аніякого значення.
— Би-ий!!! — разом із сорока тисячами греків кричав і македонський цар Філіпп, тільки на відміну від греків укладав у те слово зовсім інший зміст: він знав, що скоро, дуже скоро битиме усіх греків підряд. Г битиме доти, доки не підкорить їх собі і не встановить над ними свою владу, перетворивши і Македонію, і Грецію в одну-єдину могутню імперію. А бити буде він, бо завжди сильніший б'є слабкішого — на цьому світ стояв і стоятиме.
Змагання на стадіоні починалося при зорях, коли тільки-но сіріло крайнеба, а закінчувалося у вечірніх сутінках, при світлі факелів. Глядачі теж розходилися з факелами в руках, і десятки тисяч тремтливих вогнів наповнювали тоді стадіон і священний гай, і особливо берег ріки Арфею, де кожний з глядачів шукав своє місце і вкладався спати — хто в наметі чи курені, а хто просто неба, під яскравими, волохатими зорями.
Наступного дня Олімпіада відкривалася п'ятиборством: знову біг, боротьба, метання диска, стрибки в довжину, кидання списа. Олімпіоніком п'ятиборства міг стати лише атлет, котрий здобув першість у всіх п'яти видах змагання.
І лише в останній день вийшли на старт колісниці. Це було одне з найзахоплюючіших видовиськ, коли десятки колісниць, запряжених четвериками, на великій швидкості мчали ареною іподрому і кожна намагалась відтіснити суперника та вирватися вперед. Непросто керувати кіньми — тут потрібне велике уміння, власне, майстерність і холодна розсудливість, щоб не лише доправити коней до перемоги, а й підкорити їх — гарячих і рвійних — своїй волі і встигати їх стримувати на крутих поворотах. Огинаючи кінцевий стовп (його треба було обігнути дванадцять разів), постаратися не перекинути самої колісниці. А нещасні випадки траплялися на іподромі часто. Або колісниці стикались одна з одною в шаленому русі і з них тоді летіли цурпалки, або коні налітали на стовп... Траплялося, що з кількох десятків колісниць благополучно закінчували змагання лише кілька.
Власноручно керувати кіньми Філіпп відмовився з двох причин. Перша: він все ж таки цар, а не простий громадянин, і не гоже йому змагатися з простими смертними. Друга... Тут вже було складніше. Після оголошення про початок агонамій колісниць глашатай, як і заведено, називав імена колісничих і неодмінно запитував у народу: чи можуть названі особи брати участь у змаганнях, чи немає серед них порушників священного статуту Олімпійських ігор? Якщо ніхто не виступав із звинуваченням проти учасників, вони допускалися до змагання. Філіпп остерігався: а раптом, коли назвуть його ім'я, хтось виступить проти? А чого..— Крикунів грецька демократія породила чимало, А їм аби горло дерти, А привід знайдеться, адже вінг
Філіпп, захопив грецькі міста Амфіполь та Пінду. А досить комусь з громадян виступити проти — ганьби не обберешся. Ні, ризикувати своєю репутацією Філіпп не міг. І не мав права. Інша річ, коли виступить не він особисто, а лише його коні. Слава ж, на випадок перемоги, дістанеться йому як власнику тих коней. Бо звання олімпіоніка за статутом Ігор присуджувалося не тому, хто керував кіньми, не колісничому, хоч би якою майстерністю він не володів, а господареві коней.