З передпокою входить Фру Лінне. Уже без верхнього одягу.
Ах, це ти, Кристино! І більше там нікого немає?.. От добре, що ти прийшла.
Ф р у Л і н н е. Мені сказали, ти заходила, питала про мене.
Н о р а. Так. я саме проходила мимо. Мені так потрібна твоя допомога. Сядемо сюди, на диван. Бачиш, завтра ввечері у мешканців нагорі, у консула Стенборга, костюмований вечір, і Торвальд хоче, щоб я була в неаполітанському вбранні і протанцювала тарантелу. Я цього навчилася на Капрі.
Ф р у Л і н н е. Так-так! То ти хочеш дати цілу виставу?
Н о р а. Торвальд каже, що треба. Та ось, костюм. Торвальд замовив його мені ще там. Але тепер усе повідривалося, і я просто не знаю, що робити.
Ф р у Л і н н е. Ну, це ми швидко полагодимо. Тільки оздоблення місцями повідривалося. Голки, нитки?.. А, тут є усе потрібне.
Н о р а. Як це мило з твого боку.
Ф р у Л і н н е (шиє). Так ти завтра будеш костюмуватися, Норо? Знаєш, я зайду на хвилинку глянути на тебе, яка ти в уборі. Та я зовсім забула подякувати тобі за вчорашній приємний вечір.
Н о р а (встає і ходить по кімнаті). Ну, вчора, по-моєму, було зовсім не так приємно, як звичайно. Тобі варто було приїхати до нашого міста раніше, Кристино... Так, Торвальд великий майстер влаштовувати все витончено й красиво.
Ф р у Л і н н е. І ти не менше, гадаю. Недаремно ж ти свого батька донька. А скажи, доктор Ранк завжди такий пригнічений, як учора?
Н о р а. Ні: учора він якось особливо... А втім, він же дуже серйозно хворіє. У бідолахи сухоти спинного мозку. Треба сказати, батько його був бридкою людиною. Тримав коханок і таке інше. От син і народився таким хворим, розумієш?
Ф р у Л і н н е (кладучи роботу на коліна). Але, миленька Норо, звідки ти набралася таких знань?
Н о р а (ходячи по кімнаті). Е!.. Якщо в тебе троє дітей, значить, тебе інколи відвідують такі... такі дами, які дещо розуміються на медицині. Ну, часом і розкажуть дещо. Фру Лінне знову шиє. Коротка пауза.
Ф р у Л і н н е. Доктор Ранк щодня буває у вас?
Н о р а. Кожного Божого дня. Адже він кращий друг Торвальда з юних літ і мій хороший друг. Він як свій у нас.
Ф р у Л і н н е. А скажи мені: він щира людина? Цебто, чи не з тих, хто любить говорити людям приємні речі?
Н о р а. Ні, навпаки. Чого це тобі спало на думку?
Ф р у Л і н н е. Учора, коли ти нас познайомила, він запевняв, що часто чув моє ім'я тут, у домі. А потім я помітила, що чоловік твій не мав навіть уявлення про мене. Як же міг доктор Ранк...
Н о р а. Так, це цілком справедливо. Кристино. Торвальд так безмежно мене любить, що не хоче ні з ким ділитися мною... як він каже. Спершу він просто-таки ревнував мене, як тільки я бувало почну говорити про своїх милих, близьких. Там, дома. Ну я, зрозуміло, й перестала. Але з доктором Ранком я часто розмовляю про все таке... він, бачиш, любить слухати.
Ф р у Л і н н е. Послухай, Норо, ти багато в чому ще дитина. Я старша за тебе, більш досвідчена. І ось що я тобі скажу: тобі б треба постаратись виплутатися з цієї історії — з доктором Ранком.
Н о р а. З якої такої історії мені треба постаратись виплітатися?
Ф р у Л і н н е. Із усякої взагалі. Учора ти говорила тут про багатого поклонника, який заповідає тобі гроші.
Н о р а. Так. тільки немає такого, на жаль!.. Ну і що ж..
Ф р у Л і н н е. Доктор Ранк людина заможна?
Н о р а. Так, заможна.
Ф р у Л і н н е. І в нього немає, про кого б піклуватися?
Н о р а. Немає. Але...
Ф р у Л і н н е. І він щодня буває тут, у домі?
Н о р а. Звичайно, ти про це вже чула.
Ф р у Л і н н е. Як же вихована людина може бути такою неделікатною?
Н о р а. Я зовсім тебе не розумію.
Ф р у Л і н н е. Не прикидайся. Норо. Ти гадаєш, я не здогадуюсь, хто позичив тобі ті тисячу двісті спецій?
Н о р а. Та ти при своєму розумі? Як тобі це спало на думку? Наш друг, який щодня буває у нас! Та це ж було б невимовно тяжко!
Ф р у Л і н н е. То це не він?
Н о р а. Запевняю тебе. Я про це не могла й подумати!.. Та й де б він тоді узяв грошей роздавати позичкове? Він одержав спадщину пізніше.
Ф р у Л і н н е. Ну, це. мабуть, твоє щастя, дорога Норо.
Н о р а. Ні. мені й на думку ніколи не спало просити у доктора Ранка... А втім, я цілком певна, що якби я попросила, то...
Ф р у Л і н н е. Але ти, звичайно, цього не зробиш.
Н о р а. Ні. Природно. Я й уявити собі цього не можу. Але я цілком певна, що коли б я поговорила з доктором Ранком...
Ф р у Л і н н е. Поза плечима чоловіка?
Н о р а. Мені все-таки слід покінчити з цією справою. Так само поза його плечима. Треба покінчити.
Ф р у Л і н н е. Так-так. І я тобі вчора казала, але...
Н о р а (ходить туди і сюди)— Мужчині куди легше влаштувати справи в таких випадках, ніж жінці...
Ф р у Л і н н е. Якщо це її власний чоловік — так.
Н о р а. Дурниці. (Зупиняючись.) Коли сплачують борг цілком, то одержують боргове зобов'язання назад, так?
Ф р у Л і н н е. Зрозуміло.
Н о р а. І можна розірвати його на дрібні шматочки, спалити цей огидний, брудний папірець?
Ф р у Л і н н е (пильно дивиться на Нору, відсуває від себе шитво і поволі підводиться.) Норо, ти щось приховуєш від мене.
Н о р а. Хіба це помітно?
Ф р у Л і н н е. З тобою сталося щось з учорашнього ранку. Норо, в чому справа?
Н о р а (йдучи до неї). Кристино! (Прислухається.) Тсс. Торвальд повернувся. Слухай, піди поки що до дітей. Торвальд не любить, щоб при ньому шили. Хай Анна-Марія допоможе тобі.
Ф р у Л і н н е (збирає частину речей). Так-так, але я не піду від вас, доки ми не поговоримо щиро. (Виходить ліворуч.) Тієї ж хвилини з передпокою входить Хельмер.
Н о р а (йде йому назустріч). Ах, я жду тебе не діждуся, любий Торвальде.
Х е л ь м е р. Це швачка чи хто.
Н о р а. Ні, це Кристина. Вона допомагає мені полагодити костюм. Побачиш, яке я справлю враження.
Х е л ь м е р. То хіба я невдало задумав?
Н о р а. Просто чудесно! Але хіба я так само не розумниця, що слухаюсь тебе?
Х е л ь м е р (бере її за підборіддя). Розумниця — бо слухаєш чоловіка? Ах ти ж, крутійко! Я знаю, ти не це хотіла сказати, Та я не буду тобі заважати. Тобі, мабуть, треба приміряти.
Н о р а. А ти, мабуть, за роботу?
Х е л ь м е р. Так. (Показуючи паку паперів.) Ось. Я заходив до банку. (Хоче йти до себе.)