Вони так ролі й розподілили: Гільфердінг ірже, а Курціус задом б'є.
Держать вони це все в секреті, щоб потім несподіваним виступом перед президентовим онуком остаточно "забити" Германа Мюллера.
Але, здається, Штреземан покриє всіх.
От придумав номер.
Він сидить на курорті й знаєте, що робить?
Розвиває груди!
За мамку хоче бути!
Приймає оті пілюлі, що дають "розкішний бюст" і масирує груди.
Ще молока нема, але лідери народної партії сподіваються, що осьось закапає.
На останньому засіданні народної партії ухвалено надіслати Штреземанові два бюстгальтери…
* * *
Бачите, як тяжко тепер бути в Німеччині за міністра.
Через те я й одмовився виставити свою кандидатуру.
Накажуть тобі бути за мамку, — і будь!
Воно це нічого, поки немовля манісіньке, поки в нього ще зубки не попрорізались, а підросте і почни йому груди давати, а воно — гам! — і одкусить!
Хай йому!
СЕЛО НІМЕЦЬКЕ
Нічого я тут, у Німеччині, братця, не допойму: чи оце біля мене село чи не село?
Дворів, може, з двадцятеро над озером.
Хазяї, безперечно, хліборобствують, бо, бачу, їздять з плугами на поле, возять сіно, їздять велосипедами з косами, з граблями. Дівчата кудись їздять з сапачками.
Очевидно, як не справжнє німецьке село, то присілок, чи що.
Я не знаю, чи буде життя в цьому присілку типовим узагалі для селянського німецького життя, через те боюсь узагальнювати його.
А так, коли хочете, розкажу, що воно тут робиться.
Живуть тихо. Ні пісень дівоцьких не чути, ні парубоцьких висвистів.
Воріт, вимазаних дьогтем, не бачив, хоч дівчата в кожному дворі такі, що вже пора б ворота помастити.
Пришліть мазницю дьогтю, я їм покажу, як у нас на Вкраїні парубкують.
Є дві пиварні, з столиками в садочках. Місцевих пожильців я в тих пиварнях не бачу, держать ті пиварні хазяї спеціально для приїжджих із Берліна гостей, бо на озеро, на наше, неділями й святами сила народу з'їжджається.
Розпитувався, де самогон тут гонять.
Не гонять.
"Що ж ви тоді за село за таке?!" — кажу їм. Жінки весь час пораються на вгородах: полять. Сільради нема. Кооператива так само нема.
Є одна бакалійна крамничка "Materialwaren", як значиться на вивісці.
В крамниці можна дістати чого хочете, аж до дорогих вин і лікерів.
Крамниця чиста, крам свіжий, добрий.
Мануфактури в крамниці нема.
Біля крамниці, хоч там є і пиво й горілка, бійки ще не було ні разу.
Чоловіки, видко, багато працюють. Взагалі, по хазяйству.
Усі вони з сигарами в зубах і в якихось таких черевиках, без задників і на дерев'яній підошві, їде на велосипеді, а черевик тільки: — Хляп! Хляп!
А на велосипедах геть чисто всі.
Ну, така іноді бабуся їде на велосипеді, що не знаєш, як вона на нього видралась. А то бачиш іще таке.
Хлопчисько, років так йому 56, на маминому велосипеді котить.
Воно ж, пацаня, ще сідла не дістане, а їде на самих педалях.
Велосипед більший за нього вдесятеро. Нічого — їде. Аж крекче та їде.
* * *
Коров ніде не бачиш. Хоч видко, що корови є, бо молоко возять.
Коров не пасуть. І коней не пасуть.
Коні добрі, стрижені, вичищені й вимиті.
Їздять повагом, здебільша ходою, іноді — підтюпцем і ніколи швидко.
Не бачив також, щоб летів якийсь хазяїн вскач, стоячи на гарбі й репіжачи коні навильником по клубах.
* * *
Пасуть вівці й кози. Пасуть хлопчаки. Вівці — такі ж таки вівці, як і в нас, здебільша мериноси. І кози такі, як і в нас. І цап такий самий, як і в нас.
І німці Ще не придумали цапа доїть. Цап і тут не доїться.
Мекають вівці й кози по-німецькому. У нас так:
— Мммме!
А в них цап і баран мекають:
— Дер ммме!
Вівці й кози:
— Ді ммме!
Козенята:
— Дас ммме!
Пастушки не матюкаються й не просять:
— Дядьку! Дайте закурить!
А при зустрічі завжди кажуть:
— Guten Tag!
* * *
Огороди й садки дуже добрі. Чисті, викохані.
Нема дощу — щовечора поливають і садок, і город. Для того є спеціальні "пожежні" кишки. Ясно, звичайно, що в кожному дворі не колодязь, а водогін.
А то ще й так буває.
Невеличкий клаптик біля городу левадки, сіножаті, і от бачу, що, так в тиждень раз, хазяїн поливає його чимось із бочки. Просто коня запрягає в бочку і їздить тою левадкою кружка, а з бочки щось віялом таким виливається.
Розпитуюсь.
Виявляється, що в бочку він збирає з-під худоби сечу, а потім тією сечею поливає леваду. Он воно як!
* * *
Неділями жінки не ськаються, лежачи на призьбі чи під грушею.
Не видко також, щоб якась мати гналася улицею з дрючком або з віником за хлопцем чи за дівчиною.
Чорти тут усі в озері спокійно живуть, бо не чуть, щоб хтось їх непокоїв, посилаючи заразом по стонадцять штук у печінку, в душу й у голову.
Біля пивоварень не то що бійки, а й матюків не чуть.
До того сумно, що просто, хоч сам ходи та матюкайся.
* * *
Щодо аліментів, так саме щось не чуть. Хлопці всі такі веселі ходять, що аліментів, видно, не платять.
* * *
Я ж знаю, що ви зараз запитаєте єхидно:
— А самооподаткування там є? Ото ти нам скажи!
Є! Є "самооподаткування".
Бо неписьменність тут ліквідовано ще тридцять літ тому. Ще 1898 року був тут останній неграмотний! І в кожному селі є школа.
Та не одна.
А так: в одній учаться, а друга в запасі стоїть. І містки всі цілі… і дороги путні.
* * *
Отак і живемо! Тихо живемо.
А оце три дні тому, дивлюсь, біля моєї хати на майданчику, над озером, дві якісь великі хури зупинилось.
Дивився я на ті хури і ніяк не міг догадатись, що воно таке там навантажено.
Пішов до лікаря, години за дві вертаюсь, а вже біля мене карусель стоїть.
Така ж самісінька, як і в Козельщині на ярмарку.
Коні дерев'яні, свині дерев'яні, гусаки, крісла. Цяцьки кругом висять.
І тільки й того, що електрику зразу від стовба до каруселі провели.
Ну, думаю, наша бере! Це наша карусель! Я ж собі думав: невже ж німці, такий культурний народ, — і на каруселі!
Мені так гадалося, що німецькі діти тільки й думають, що про репарації та про плани Дауеса! Нічого подібного!
Як заграла ввечері катеринка, як поназбігалося дітлахів, як комашні!
Крутяться, аж поки баки їм позабиває.
А карусельщик хитріший од наших.
Наші так наймають хлопців, щоб крутити карусель, а цей білу кобилу для цього пристроїв.
Кобильчина біга всередині й карусель крутить.