ГАЛІЛЕЙ. Юначе, я їм свої оливки і при цьому думаю. (Грубо). Ти затримуєш мене. (Гукає з кімнати). Є вже екран?
АНДРЕА. Так. Ви підете сюди?
ГАЛІЛЕЙ. Ви ж шмагаєте бичами не тільки собак, щоб держати їх у покорі, чи не так, Марсілі?
ЛЮДОВИКО. Синьйоре Галілею! У вас чудова голова. Шкода її.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ (здивовано). Він вам погрожує.
ГАЛІЛЕЙ. Еге. Адже я міг би підбурити його селян і спонукати їх до роздумів. І його слуг, і його управителів.
ФЕДЕРЦОНІ. Яким чином? Адже ніхто з них не читає латиною.
ГАЛІЛЕЙ. Я міг би писати народною мовою, для багатьох, замість писати латиною тільки для обраних. Для нових думок потрібні люди, що працюють руками. Бо хто ж інший прагне дошукатись причин всіх речей? Ті, що бачать хліб тільки на своєму столі, не хочуть знати, як його випікають. Ця наволоч дякує радше Богові, ніж пекареві. Ті ж, хто робить хліб, скоро зрозуміють, що ніщо не рухається само, коли його не зрушити. Твоя сестра, Фульганціо, яка працює на олійниці, не стільки здивується, скільки, мабуть, сміятиметься, коли почує, що Сонце — не золотий герб можновладдя, а важіль: Земля рухається, бо її рухає Сонце.
ЛЮДОВИКО. Ви завжди будете рабом своїх пристрастей. Перепросіть за мене Вірджінію. Я думаю, нам зараз краще не бачитись.
ГАЛІЛЕЙ. Посаг у вашому розпорядженні повсякчас.
ЛЮДОВИКО. Прощавайте. (Йде).
АНДРЕА. І кланяйтесь від нас усім Марсілі.
ФЕДЕРЦОНІ. Які велять Землі стояти непорушно, щоб їхні замки не пішли шкереберть.
АНДРЕА. І всім Ченчі і Віллані!
ФЕДЕРЦОНІ. І всім Червіллі!
АНДРЕА. І всім Леккі!
ФЕДЕРЦОНІ. І Пірлеоні!
АНДРЕА. Які цілують папі ноги, коли він топче народ.
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Новим папою буде освічена людина.
ГАЛІЛЕЙ. Отже, розпочнемо спостереження за сонячними плямами, що нас цікавлять, на свій страх і ризик, не дуже покладаючись на підтримку нового папи.
АНДРЕА (перепиняє). Але з цілковитою певністю, що розвіємо зоряні тіні пана Фабриціуса і сонячні випари пражан і парижан, та ще й доведемо обертання Сонця.
ГАЛІЛЕЙ. Ні, лише з деякою надією на те, що доведемо обертання Сонця. Доводити, що досі я мав рацію, то не моя мета. Я хочу перевірити, чи я таки її мав. Я кажу вам: покиньте всяку надію, всі, хто стає на шлях дослідів. Може це випари, а може й плями, та перш, ніж припустити, що це бажані нам плями, припустімо краще, що це риб’ячі хвости. Так, ми знову і знову і ще раз піддамо все сумніву. Будемо просуватись не семимильним кроком, а зі швидкістю черепахи. І все, що ми сьогодні знайдемо, завтра закреслимо, зметемо зі столу, і лише тоді запишемо знову, коли знайдемо ще раз. І те, що хочемо знайти, ми, знайшовши, розглянемо з особливим недовір’ям. Отже, приступаймо до спостережень за Сонцем з непохитним наміром довести непорушність Землі. І тільки зазнавши невдачі, цілковитої і безнадійної поразки, зализуючи свої рани, в найсумнішому настрої ми почнемо запитувати, а чи не мали ми таки рації, чи таки не обертається Земля справді! (Підморгує). І коли після того у нас всяке інше припущення розповзеться під руками, тоді ніякої пощади тим, хто не досліджував, а плескав язиком. Зніміть покривало з труби і спрямуйте її на Сонце! (Встановлює латунне дзеркало).
МАЛЕНЬКИЙ ЧЕРНЕЦЬ. Я здогадався, що ви вже почали працювати. Я зрозумів це, коли ви не пізнали синьйора Марсілі.
Мовчки починають досліди. Коли пломеніючий відбиток Сонця з’являється на екрані, прибігає ВІРДЖІНІЯ у весільному вбранні.
ВІРДЖІНІЯ. Ти прогнав його, батьку! (Знепритомніла).
Андреа і маленький чернець поспішають до неї.
ГАЛІЛЕЙ. Я повинен, повинен про це довідатись.
10.
В наступному десятиріччі вчення Галілея поширилось серед народу. Памфлетисти і співці балад скрізь підхоплюють нові ідеї. Під час карнавалу деякі міста Італії обрали астрономію темою карнавального походу гільдій.
Напівзголодніла ПАРА ВУЛИЧНИХ АКТОРІВ з п’ятирічною ДІВЧИНКОЮ і з НЕМОВЛЯТКОМ на руках з’являються на ринку, де ЮРБА жде карнавальної процесії. Деякі в масках. Обидва актори тягнуть пакунки, барабан, інше причандалля.
ВУЛИЧНИЙ СПІВАК (б’є в барабан). Шановні мешканці, дами й панове! До великої карнавальної процесії гільдій ми пропонуємо найновішу флорентійську пісню, яку співають по всій Верхній Італії і яку ми ціною значних витрат привезли сюди. Вона має назву: "Страхітливе вчення і опінії пана придворного фізика Галілео Галілея, або передчуття майбутнього". (Співає.)
Коли Господь вчинив всевишню волю,
тоді він сонцю владно повелів,
як служнику, крутитись круг Землі
і на гірку не нарікати долю.
Віднині кожен менший кружеляв
круг старшого, бо так Господь сказав.
То й почали обертатись:
Бідні — кругом магнатів,
навколо вищих — малі.
Як на небі, так і на землі.
Круг пап забігали кардинали,
Круг кардиналів — єпископи закружляли,
Круг єпископів — юрби секретарів,
Круг секретарів — світське начальство різне,
Круг світського начальства — ремісники,
Круг ремісників — слуги покірні,
а навколо слуг — забігали понурі
голодні жебраки, собаки і кури.
Це вам, добрі люди, і є великий лад на цьому світі, ordo ordinum, як кажуть панове богослови, regula aеternis, правило правил. Але що це стряслося, мої любі? (Співає).
Мудрий Галілей схопивсь,
Біблію жбурнув,
Взявся за трубу
та на небо гордо позирнув.
І до сонця вигукнув: спинись!
Все інакше нині обертатись
має — поза волею богів.
Доведеться панові наматись,
Як побігає коло слуги.
Оце так штука! Це так жарт, хай тобі кат!
Вже й вража челядь день при дні зухваліє, погана.
Бо чом би й ні? Настали ж дні. Тому й кажу: давно вже варт.
Признайтесь: хто б то не хотів прожити вік без пана?
Вельмишановні, такі вчення абсолютно неприпустимі. (Співає).
Слуга вже в ноги не впаде,
Бездомний гладшає пес,
Школяр до школи не іде,
А служка — і до мес.
А кепський з Біблією жарт, хай тобі кат!
Для наших ший сплели малий плоскінний зашморг, драний!
То чом би й ні? Настали ж дні. Тому й кажу: давно вже варт.
Признайтесь: хто б то не хотів прожити вік без пана?
Добрі люди, погляньмо в майбутнє, як його бачить учений доктор Галілео Галілей:
Дві пані заклякли між рибних лавок,
лише головами хитають:
Рибачка відламує хліба шматок