і рибу сама наминає.
Муляр виводить камінний мур,
панський забравши камінь.
Собі цей будинок, а не комусь
він зводить своїми руками.
Та як це так? Це що за жарт, хай тобі кат!
Для наших ший сплели малий плоскінний зашморг, драний!
То чом би й ні? Настали ж дні. Тому й кажу: давно вже варт.
Признайтесь: хто б то не хотів прожити вік без пана?
Вже пана б’є під зад носком
Розгніваний бідак.
Малечі бідній — молоко.
Попам — свята вода.
А кепський з Біблією жарт, хай тобі кат!
Для наших ший сплели малий плоскінний зашморг, драний!
То чом би й ні? Настали ж дні. Тому й кажу: давно вже варт.
Признайтесь: хто б то не хотів прожити вік без пана?
ЖІНКА СПІВАКА:
Я, прогрішивши, далебі
Кажу до чоловіка:
Не гнівайся. Шукай собі,
Як хоч, постійну зірку.
СПІВАК:
Твоя наука, Галілей, нехай їй кат, то кепський жарт!
Зніми намордника із пса — він враз кусати стане.
Бо чом би й ні? Там жарт — не жарт, а нам обов’язково варт
прожити вік, щоб і не знать, не відати про пана.
ОБОЄ:
Повстань, хто в злиднях на землі живе,
Бо кожен з вас мети одної прагне.
І вас навчить правдивий Галілей
Простій абетці боротьби. Ачей
Ярма важкого досить для людей.
Пора і нам прожити вік, не знаючи про пана.
СПІВАК. Шановні мешканці, ось феноменальне відкриття Галілео Галілея. Земля обертається навколо Сонця! (Він гучно б’є в барабан).
Жінка і дитина виступають наперед. Жінка держить в руці грубий малюнок Сонця, а дитина, тримаючи над головою гарбуз, зображення Землі, кружеляє навколо жінки. Співець екзальтовано вказує на дитину, ніби вона, відступаючи крок за кроком під стакато барабана, виконує якесь небезпечне сальто мортале. Потім чути з-за сцени барабан.
НИЗЬКИЙ ГОЛОС (викликає). Іде процесія!
Входять ДВОЄ ЧОЛОВІКІВ в лахмітті, тягнуть візок. На блазенському троні сидить "Великий герцог Флоренції", зодягнений у мантію з ряднини, в короні з картону. Він дивиться в телескоп. За ним марширують четверо у масках. Вони несуть брезент, підкидають раз-у-раз і ловлять ним ляльку, яка зображує кардинала. Збоку стоїть КАРЛИК зі щитом, на якому напис: "Нове століття". З юрби підводиться на ходулях ЖЕБРАК і танцює, важко гупаючи об землю, потім з гуркотом падає. Входить лялька понадлюдського зросту — "Галілео Галілей", вклоняється публіці. Перед нею ДИТИНА несе велетенську Біблію з перекресленими сторінками.
СПІВЕЦЬ БАЛАД. Ось Галілео Галілей, руйнівник Біблії!
Оглушливий регіт юрби.
11.
1633 р. Інквізиція викликає славнозвісного дослідника до Риму.
Глибінь гаряча. Зимна височінь.
Волають вулиці. А двір мовчить.
Передпокій і сходи в палаці Медічі у Флоренції. ГАЛІЛЕЙ з ДОЧКОЮ чекають прийому у герцога.
ВІРДЖІНІЯ. І довго ж це триває.
ГАЛІЛЕЙ. Так.
ВІРДЖІНІЯ. Ось знову той чоловік, що йшов за нами слідом. (Показує на суб’єкта, який минає їх, не звертаючи на них уваги).
ГАЛІЛЕЙ (зір його погіршав). Я його не знаю.
ВІРДЖІНІЯ. А я часто бачила його останнім часом. Він здається мені зловісним.
ГАЛІЛЕЙ. Дурниці. Ми у Флоренції, а не серед корсиканських бандитів.
ВІРДЖІНІЯ. Йде ректор Гафоне.
ГАЛІЛЕЙ. Оцього я боюсь. Цей дурнуватий знову втягне мене в довжелезну розмову.
Вниз по сходах спускається ГАФОНЕ, ректор університету. Він явно лякається, побачивши Галілея, і йде напружено, одвернувши обличчя, минає обох, ледь кивнувши.
Який біс у ньому сидить? Знову сьогодні недобачаю. Він хоч привітався?
ВІРДЖІНІЯ. Ледь-ледь. Що там у твоїй книзі? Може її знову визнали за єретичну?
ГАЛІЛЕЙ. Ти вже занадто вдаєшся до тих церков. Оте раннє вставання, оті ходіння по месах зовсім зіпсують тобі колір лиця. Ти за мене молишся, га?
ВІРДЖІНІЯ. Ось синьйор Ванні ливар, якому ти накреслив план ливарні. Не забудь подякувати йому за перепілок.
Сходами спускається ЧОЛОВІК.
ВАННІ. Вам смакували перепілки, що я їх надіслав, синьйоре Галілею?
ГАЛІЛЕЙ. Перепілки були чудові, майстер Ванні, ще раз красно дякую.
ВАННІ. Нагорі йшла мова про вас. На вас складають вину за памфлети проти Біблії, які нещодавно скрізь продавали.
ГАЛІЛЕЙ. Про памфлети нічого не знаю. Моє улюблене читання — Біблія і Гомер.
ВАННІ. А хоч би й ні: хотів би скористатися з нагоди запевнити вас, що ми, мануфактуристи, на вашому боці. Я не з тих, хто багато знає про рух зірок, але для мене ви людина, яка бореться за свободу вчення нового. Візьміть ось цей механічний культиватор з Німеччини, якого ви мені описували. За один лише останній рік в Лондоні вийшли в світ п’ять книг про сільське господарство. А тут ми дякували б хоч за одненьку книжку про голландські канали. Ті самі кола, які завдають вам неприємностей, не дозволяють лікарям Болоньї розтинати трупи для досліджень.
ГАЛІЛЕЙ. Ваш голос чимало важить, Ванні.
ВАННІ. Сподіваюсь. Ви знаєте, що в Амстердамі і Лондоні є фондові біржі. Так само й ремісничі школи. І регулярно виходять газети з новинами. А нам тут невільно навіть заробляти гроші. Проти ливарень заперечують, бо, бачте, коли в одному місті багато робітників, то це сприяє розпусті. Я цілком на боці таких людей, як ви, синьйоре Галілео. Коли б хтось задумав проти вас лихе, тоді не забудьте, прошу, що у вас є друзі у всіх галузях ремесла. За вами стоїть вся північна Італія, синьйоре Галілею.
ГАЛІЛЕЙ. Наскільки мені відомо, ніхто не збирається щось мені заподіяти.
ВАННІ. Ні?
ГАЛІЛЕЙ. Ні.
ВАННІ. На мою думку, у Венеції вас би краще шанували. Там менше чорних сутан. Звідти ви могли б розпочати боротьбу. У мене є дорожня карета, синьйоре Галілео, і коні.
ГАЛІЛЕЙ. Не можу уявити себе втікачем. Я високо ціную свої вигоди.
ВАННІ. Авжеж. Але з того, що я тут чув нагорі, стає ясно, що треба поспішати. Гадаю, що саме зараз вам краще не бути у Флоренції.
ГАЛІЛЕЙ. Дурниці. Великий герцог — мій учень, а крім того, сам папа рішуче постане проти всяких спроб накинути мені зашморга на шию.
ВАННІ. Здається, синьйоре Галілео, ви не дуже чітко відрізняєте друзів від ворогів.
ГАЛІЛЕЙ. Зате я відрізняю силу від безсилля. (Рвучко йде геть).
ВАННІ. Чудово! Бажаю щастя. (Йде).
ГАЛІЛЕЙ (іде назад з Вірджінією). Всяк, хто в цій країні має якісь скарги, обирає мене за адвоката, особливо там, де мені це найменш може йти на користь. Я написав книгу про механіку всесвіту, оце й усе. А що з того зроблять, або не зроблять, те мене вже не обходить.