Венеціанський купець

ДІЯ ЧЕТВЕРТА
СЦЕНА 1
Венеція. Зала суду.
Входять дож, сенатори, Антоні о, Бассаніо, Салзріо, Граціа-
но та і н ш і.
Дож Чи є Антоніо?
Антонів Тут, ваша світлість,
До ваших послуг.
Дож Жаль мені тебе,
Бо перед супротивником таким
Ти змушений стояти, у якого
Камінне в грудях серце: то тварина.
Ні милосердя, ні жалю.
Антоніо Я чув,
Що ваша світлість всіх зусиль доклали,
Аби знайти для мене порятунок,.
І намагалися його жорстокість.
Пом'якшити. Проте стоїть він твердо
І рішення свого мінять не хоче.
Таких, на горе, засобів нема
Законних, щоб звільнитися я міг
Від лютої ненависті його.
Тож залишивсь мені єдиний вихід:
Озброїтись терпінням мушу я,
АіТакож мушу мати дух спокійний,
Щоб стерпіти його осатаніння.
Дож Нехай покличуть в суд того єврея.
Салеріо Він, ваша світлосте, вже тут стоїть,-
Чекає за дверима.
Входить Ш е й л о к.
Дож Дайте місце.
Хай стане перед нас. Усі гадають,-
Я, Шейлоку, такої ж гадки й сам,-
Що лиходія лиш до того часу
Ти удаєш, аж доки суд свій вирок
Не винесе; а потім ти себе
Покажеш милосердним і ласкавим
Ще більше, ніж раніш жорстокий був.
Ми певні всі, що тут, де вимагав,
Щоб м'яса фунт оцей купець сплатив
Нещасний,— ти, зворушений тепер
Любов'ю й добротою, вже не тільки
Не схочеш з нього штрафу, навпаки,-
Йому пробачиш половину боргу
І кинеш співчутливий погляд сам
На втрати і нещастя, що звалились
Йому на плечі нещодавно. Втрати,
Що й королівського купця могли б
Пустить з торбами! Адже може це
Й камінне серце турка зворушити
Або татарина залізну душу,-
Таких людей, що зроду ще не знали
Жалю і милосердя. Ми ждемо
На добру відповідь, єврею.
Шейлок Я
Уже сказав своє останнє слово,
Ласкавий пане. Нашою святою
Суботою заприсягнув, що я
Дістану за розпискою усе,
На що я маю право. А коли
Ви не дасте мені цього зробити,
Порушите ви власною рукою
Закони і свободи городянські.
Питаєте, чому фунт стерва я
Волію над три тисячі дукатів?
Не відповім! Або скажу на те:
Така вже примха! Чим це не одвіт?
Якби завівся щур в моїй господі
І я надумався б віддать за те
Дукатів тисяч з десять золотих,
Лише б того щура хтось отруїв,
Чи відповідь така вас вдовольнить?
Одні свинячого не люблять рила,
А той котів не любить до нестями,
А інший хтось, козиці звук почувши,
Не може сечі втримати,— відомо,
Керує пристрастю лише наш смак.
її він направляє відповідно
На те, яке любіше, чи на те,
До чого не лежить його душа.
Та ось вам відповідь моя: якщо
Ніколи пояснить того не можна,
Чому є люди, що терпіть не можуть
Одні свиней, а дехто, знову, кішки,
Корисної тварини в господарстві?
Чому не може хтось козиці чути,
І, слабості улігши осоружній,
Сам оганьбиться й інших осоромить.
Так само й я не можу і не хочу
Сказати вам якусь причину іншу,
Окрім тієї, що мені гидкий
Антоніо. Ненавиджу його;
І через це нести волію збитки
В цім позові. Це відповідь для вас?
Бассаніо Ні, безсердечний, відповідь така
Не може виправдать твою жорстокість!
Шейлок Тобі відповідати я не мушу!
Бассаніо Хіба вбивають всіх, кого не люблять?
Шейлок Хіба ненавидіть ми можем тих,
Кого не маємо бажання вбити?
Бассаніо Хіба образа кожна може раптом
В нас породити люту ворожнечу?
Шейлок А ти хіба дозволиш, щоб гадюка
Тобі аж двічі упилася в тіло?
Антоніо Прошу, синьйори, пригадайте: ви
З євреєм сперечаєтеся. Це
Однаково, що, десь над морем ставши,
Наказувать, щоб знизився приплив;
Або голодного спитати вовка,
Чому він силує овечку мекать
Так жалібно за втраченим ягням;
Або заборонити соснам чола
Схилять високі і шуміть тоді,
Коли куйовдить верховіття їхні
Бурхливий вихор, що злітає з неба;
Вам швидше виконати пощастить
Найтяжчу річ, аніж зм'якшити це
Єврейське серце (є хіба твердіше?).
А через те, прошу вас, досить вже
Прохань, благань і різних зайвих слів;
Би наді мною швидше суд миніте
Й жагу єврея вдовольніть.
Бассаніо Бери!
За три твоїх даю дукатів я
Шість тисяч!
Шейлок Щоб дукат на шість частин
Ви кожен поділили й кожна з них
Зробилася б дукатом, я й тоді
Не взяв би їх від вас; я вимагаю
Тієї плати, що стоїть в розписці.
Дож Як можеш ти на ласку сподіватись,
Коли і сам не відаєш її?
Шейлок Якого присуду мені боятись?
Адже чиню я по закону. З вас
Рабами володіє кожен, ви
їх женете на рабську, на ганебну
І на найтяжчу працю, як отих
Собак, чи мулів, чи ослів,— бо ви
Купили їх. А що, коли б сказав я:
"Пустіть на волю їх чи одружіте .
Із спадкоємцями своїми! Чом
Впрівають так вони під тягарем
Роботи? Дайте їм м'які постелі,
Як і у вас. Нехай їдять те саме,
Що ви їсте!" То ви відповісте:
"Адже раби ці — наші!" Отже, й я
Скажу вам так: фунт м'яса, що тепер
Його від вас я вимагаю,— мій,
Бо я велику дав за нього ціну!
Він — мій, і я бажаю його мати!
Відмовите — то чхать на ваш закон!
В законі вашому немає сили!
Я присуду чекаю. Тож скажіть,
Чи я його діждуся?
Дож Розпущу я
Своєю владою зібрання суду,
Якщо сюди ще нині не прибуде
Белларіо, учений доктор. Я
Послав по нього; помогти він має
Цю справу розв'язати.
СалерІо Ваша світлість,
Надворі жде гонець; листи привіз
Він з Падуї від доктора Белларйо.
Дож Несіть сюди листи, гінця покличте!
Бассаніо Антоніо, кріпися, не сумуй!
Я швидше сам євреєві віддам
Життя своє, і плоть, і кров, і кості,
Ніж допущу, щоб ти пролив за мене
Хоча б одну краплину крові.
Антоніо Я —
Немов вівця та хвора ув отарі,
Лиш на заріз придатна: плід слабкий
Додолу падає раніш за інші.
Хай і зі мною буде так. Зробить
Ви кращого не можете нічого,
Бассаніо, як жити й пом'янути
Мене надгробним теплим, щирим словом.
Входить Н е р і с с а в убранні адвокатського писарчука.
Дож Ви
Із Падуї, від доктора Белларйо?
Нерісса Так, ваша світлосте. Він шле привіт!
(Подав листа)
Бассаніо
(до Шейлока)
На що ножа ти гостриш так завзято?
Шейлок Готуюсь різать борг з банкрота.
Граціано Лютий!
Не на підошві — на своїй душі
Ножа ти гостриш. Ні катівський меч,
Ані метал ніякий не зрівнять
З твоїм запеклим, гострим, злобним серцем!
Невже тебе не може зворушити
Благання жодне?
Шейлок Ні, не може жодне,
Яке б зумів придумать розум твій.
Граціано Бодай же ти пропав, жорстокий пес!
Нехай життя твоє для правди буде
Докором вічним! Я уже, здається,
Ладен під сумнів взяти й віру; я
Повірити ладен, як Піфагор,
Що може дух звірячий переходить
В тіла людей. Твій дух похмурий жив
У тілі вовка, і коли його
Повішено за те, що він загриз
Людину, то душа його запекла ;
Із зашморгу переселилась просто
До тебе в тіло, увійшла в утробу
До матері нечистої твоєї,
Коли ти там лежав. Ти справжній во"к,
Бо ти пожадливий і кровожерний,
Бо хижий ти.
Шейлок Ні лайкою, ні криком
Печаті на моїй розписці стерти
Тобі не пощастить. Собі ти лиш
Надсадиш груди. Краще, мій юначе,
Побережи дотепний розум свій,
А то загине він. Я тут стою
По праву.
Дож 3 Падуї Белларйо пише.
Що молодого, вченого юриста
Він посила до суду. Де ж він?
Нерісса Тут.
Чекає він на відповідь, чи ви
Захочете його прийняти.
Дож Так,
Від всього серця! То нехай із вас
Хтось троє-четверо по нього підуть
І проведуть з пошаною сюди.
Тим часом хай послуха суд листа,
Що пише нам Белларіо учений.
Писарчук
(читає)
"Ваша світлосте, маю вас повідомити, лист ваш
застав мене тяжко хворого. Але саме тоді, коли прибув сюди ваш
посланець, у мене гостював один молодий доктор з Рима; ім'я
йому — Балтазар. Я познайомив його з позовом, що його подав
єврей на купця Антоніо; багато книжок із цього приводу перегля-
нули ми з ним разом. Він знає мою думку і, підсиливши її влас-
ною вченістю (я не знаходжу слів, щоб скласти їй достойну ціну!),
познайомить вас із нею. На ваше прохання посилаю його вашій
світлості замість себе для розв'язання згаданої справи. Прошу вас
уклінно: хоч він ще надто молодий, проте не відмовте йому в на-
лежній повазі, бо ще ніколи не зустрічав я такого молодого тіла
з такою старою головою. Залишаю його на вашу ласку; але пе-
реконаний, що рекомендацію мою він якнайкраще виправдає на
ділі сам".
Дож Ви знаєте, що пише наш Белларйо.
А ось іде, мабуть, і доктор сам.
Входить Порція в убранні доктора права.
Потиснути дозвольте руку вам.
Прислав сюди вас наш старий Белларйс?
Порція Так, ваша світлосте.
Дож Вітаю вас!
Прошу, займайте місце. Вам, звичайно,
Уже відомий позов, що зібрав
Цей суд?
Порція Я знаю справу до кінця.
Хто ж тут купець, а хто єврей?
Дож Антоньйо!
І Шейлок! Ближче підійдіть до нас!
Порція Вас звати — Шейлок?
Шейлок Шейлок — звать мене.
Порція Ви подали занадто дивний позов!
Проте в Венеції такий закон,
Що вам відмовити не може суд
Розглянуть вашу справу.
(До Антонів)
Це на вас
Така чекає небезпека?
Антоніо Так.
Цього він вимагає.
Порція Ви розписку
Визнаєте?
Антоніо Так, визнаю.
Порція Тоді
Єврей повинен бути милосердий.
Шейлок 3 якої ж то причини я повинен?
Скажіть мені.
Порція До милості такої
Присилувать не можна. Наче дощ
Рясний, вона на землю тихо пада
З небесних хмар; благословення в ній
Подвійне, бо благословля вона
Тих, хто дає і хто її приймає.
Це сила найсильніших! Прикраша
Вона монархів більше, ніж корона!
А їх монарший скіпетр — символ тобто
їх гідності і величі — найперша
Ознака тимчасовості їх сили,
І він вселяє перед королем
Лиш страх. Від скіпетра значніша милість!
Вона царює в серці королів,
Вона — то атрибут самого бога!
Могуть монарша лиш тоді подібна
До божої, коли творити може
І милосердий, і правдивий суд.
Єврею, правосуддя просиш ти,
Але подумай, зваж мої слова:
Коли б усім платилось по ділах,
То хто спастися міг би? Всі ж бо ми
Благаємо в молитві милосердя,
І милосердим бути нас навча
Молитва. Я для того це кажу,
Щоб ти зм'якшив свій справедливий позов.
Відмовиш ти — Венеції закон
Повинен винести суворий вирок
І засудить купця.
Шейлок Хай упадуть
Мені на голову мої діла!
Закону вимагаю я і сплати
По зобов'язанню!
Порція Хіба не може
Антоніо сплатить грошима?
Бассаніо Може.
Даю за нього тут подвійну суму.
Якщо цього замало, я готовий
Удесятеро збільшити її
І головою, серцем та руками
У тому поручуся. А коли
й цього йому замало, о, тоді,
Виходить, злість перемагає правду!
Благаю вас, єдиний раз закон
Ви владі підкоріть своїй, вчиніть
Неправдою малою вищу правду
І лютого диявола злу волю
Приборкайте!
Порція Ні, так не можна! Ні!
В Венеції нема такої сили,
Яка могла б закон наш непохитний
Змінити. Прецедент такий в майбутнім
Подав би прикрий приклад. Це могло б
Численних лих накоїти в країні.
Ні, так не можна.
Шейлок О! Це Даніїл
Прийшов судити нас! Так, Даніїл!
О мудрий, юний судія! О, як
Тебе я високо шаную!
Порція Прошу,
Дозвольте глянути мені на ту
Розписку.
Шейлок Докторе шановний мій.
Будь ласка, ось вона!
Порція Адже тобі
Дають утроє більшу суму, Шейлок?
Шейлок А клятва? Клятва? Дав я небу клятву!
Я гріх тяжкий на душу не візьму
І не зламаю клятви! Ні! За всю
Венецію того я не зроблю!
Порція Строк зобов'язання минув, тому
Єврей цей може вирізать законно
В Антоніо у грудях м'яса фунт.
Проте, єврею, милосердий будь,
Візьми потрійну суму і дозволь
Це зобов'язання порвать.
Шейлок Коли
По ньому повністю одержу плату.
Достойний ви суддя — це ясно нам;
Ви знаєте закон, і справу цю
Ви зрозуміли добре. Ви — підпора
Законних прав, а через те прошу:
Кінчайте суд, виносьте швидше вирок.
Душею вам своєю присягаюсь:
Немає в світі язика такого,
Щоб міг змінити рішення моє!
Я вимагаю плати по розписці!
Антоніо Всім серцем я благаю суд кінчать
Цю справу — винести свій вирок.
Порція Добре,
Хай буде так. Готуйте ваші груди
Під ніж його.
Шейлок О судія правдивий!
О мудрий молодий суддя!
Порція g0 сенс
І текст закону з стягненням тим згідні,
Що вписане в умову.
Шейлок Щира правда!
О мудрий, чесний судія! Наскільки ж
Своєю мудрістю старіший ти,
Ніж маєш вигляд!
Порція Оголіть же груди!
Шейлок Так, груди! Благородний судіє,
Так... Правда ж, так стоїть тут у розписці?
Десь близько біля серця — адже так?
Порція Так, правда. А чи є тут терези,
Щоб зважити те м'ясо?
Шейлок Ось вони,
Уже напоготові.
Порція Приведіть
Хірурга, Шейлоку, на власний кошт,
Щоб рану той йому перев'язав,
Бо зійде кров'ю він.
Шейлок А так хіба
Зазначено в умові?
Порція Ні, цього
Немає там, та й не потрібно! Ви
Повинні це зробити з милосердя.
Шейлок Не можу, бо цього нема в умові.
Порція То, може, хоче зараз нам купець
Сказати щось від себе?
Антоніо Дуже мало.
Я вже озброївся й на все готовий.
Бассаніо, мені подайте руку.
Прощайте, не карайтеся, мій друже,
Що спричинились до моєї згуби.
Поставилась до мене доля краще,
Аніж до інших: часто як вона
Примушує людей переживати
Примножені багатства і з очима
Погаслими, з поморщеним чблом
Повік терпіти горе злиднів. Ні,
Повільні ці страждання не для мене...
Привіт дружині вашій гідній! Ви
Скажіть, як вас любив я, і віддайте
Мені, померлому, належну шану.
Сама вона розсудить, чи Бассаніо
Мав друга щирого, який його
Любив. Сердечно вас прошу — не кайтесь,
Що втратили ви друга, як і він
Не кається, що заплатив ваш борг.
Я вмить його всім серцем оплачу,
Аби встромив єврей ножа чимглибше.
Бассаніо Антоніо, я одруживсь недавно
І над життя люблю свою дружину.
Проте життя, дружина, цілий світ
Для мене важать менше, аніж ви!
Дияволу цьому я все віддав би,
Пожертвував би все, аби лиш міг
Урятувати вас!
Порція А що, коли б
Дружина ваша ті слова почула?
Гадаю, що вона не склала б вам
Великої за те подяки.
Граціано Маю
І я дружину, і люблю її!
Проте волів би я, щоб в небесах
Була вона тепер, щоб хоч одну
Із всемогутніх сил вона вблагала
Угамувать єврея дику лють!
Нерісса Гаразд, що ви бажаєте цього
За спиною дружини, бо інакше
Вам, певно б, добре перепало вдома!
Шейлок
(убік)
Ото чоловіки у християн!
Одну дочку я маю, а проте
Волів би видати її за когось
Із племені Варавви, ніж віддати
Християнинові такому!
(Вголос)
Ох!
Минає час! Я вироку чекаю!
Порція Ти можеш взяти м'яса фунт Із тіла
Цього купця. Присуджує так суд,
Дає його закон.
Шейлок Суддя правдивий!
Порція І фунт отой ти вирізати мусиш
З його грудей. Так дозволя закон,
Присуджує так суд.
Шейлок Суддя премудрий!
Оце-то вирок! Ну, іди ж, готуйся!
Порція Ні, постривай; не все ще я сказав.
Тобі й краплини крові не дає
Оця розписка; тут стоїть виразно:
Фунт м'яса. Тож бери, що слід: фунт м'яса,
Бо він тобі належить за законом.
Проте, коли, вирізуючи м'ясо,
Хоч краплю християнської проллєш
Ти крові — все майно твоє, всі землі
Республіка у тебе конфіскує:
Такий в Венеції закон.
Граціано О мудрий!
О праведний суддя! Ти чув, єврею?!
Шейлок Такий закон?
Порція Сам бачити це можеш.
Ти правосуддя вимагав — то знай:
Його одержиш більше, ніж бажав.
Граціано О мудрий судія! Ти чув, єврею?
Учений, мудрий судія!
Шейлок Приймаю
Умову я. Сплатіть утроє борг —
І хай іде собі християнин.
Бассаніо Ось гроші.
Порція Ні, стривайте! Правосуддя
Єврей тут вимагав; не поспішайте,-
Хай він бере лише свою пеню.
Граціано Єврею, чув? О праведний суддя!
О мудрий, праведний суддя!
Порція Берися,
Берися ж різати у нього м'ясо.
Гляди, щоб не пролив ти й краплі крові.
І вирізати маєш тільки фунт —
Не більше і не менше, бо коли
Ти більше виріжеш, ніж фунт, чи менше,
Коли вагу ти збільшиш або зменшиш
Хоч би на часточку щонайдрібнішу
Малого скрупула, коли хоча б
На волосинку терези твої
Нахиляться,— тоді померти мусиш,
буде конфісковано усе
Твоє майно!
Граціано О другий Даніїл!
Це — Даніїл, єврею! Нехристе,
Тепер ти у моїх руках.
Порція Чого ж
Єврей спинивсь? Бери мерщій пеню
Шейлок Віддайте капітал мені назад,
І я собі піду.
Бассаніо Готовий він
Уже давно. Ось, маєш.
Порція Грошей тих
Перед судом він зрікся; має взяти
Лиш те, про що написано в розписці.
Граціано О Даніїл! Так, другий Даніїл!
Єврею, дякую тобі, що ти
Мені те слово нагадав.
Шейлок Це як же?
І капітал я навіть не одержу?
Порція Одержиш ти саму лише пеню —
Бери її на власний страх.
Шейлок Нехай
Диявол має з вами розрахунки!
Мені нема про що тут говорити.
Порція Стривай, єврею! Наш закон тепер
На тебе закладає позов. Слухай!
В законах це записано венецьких;
Якщо поважиться хто з чужоземців
Так чи інакше на життя когось
Із наших громадян — чи прямо, чи
Непрямо,— й суд те доведе, тоді
Усе добро, яким він володіє,
Бере казна республіки собі
І ділить все надвоє: половина .
їй зостається, друга — йде.тому,
Нц кого важився той іноземець,...
Життя ж його залежить лиш цід дожа:
Він 'може милувати чи карати'
Чужинця, й радитись йому ні з ким
Не треба. Отже, я й кажу: наш суд
На тебе закладає позов; суд
Довів, що на життя купця Антоньйо
Ти важився непрямо й прямо; ти
За це відплати заслужив і мусиш
Підпасти під закон, що я його
Назвав. Тож падай в ноги і благай,
Щоб дож тебе помилував від кари.
Граціано Проси, щоб зміг повіситись ти сам;
А через те, що все твоє добро
Тепер в казну венецьку переходить
І грошей ти не матимеш купить
Собі бодай мотузку, то, виходить,
Тебе повісять коштами казни.
Дож Щоб ти, єврею, бачив, що несхожі
Твої і наші почуття, тобі
Життя я сам дарую, не ждучи
Благань твоїх. Та знай, що половина
Твого добра Антоніо належить;
Казні належить друга. Каяттям
Ти можеш досягти, що ми пенею
Обмежимось.
Порція Та тільки за рахунок
Державної частини отієї.
Шейлок Беріть усе! Беріть життя моє!
Прощення вашого не потребую!
Мій дім взяли ви, відібравши в мене
Підпори ті, що ними він тримався!
Ви узяли моє життя, забравши
Всі засоби, якими досі жив я!
Порція Антоніо, ви хочете, можливо,
Йому якусь вділити ласку?
Граціано Дати
Мотузку дурно; більш нічого, хай
Боронить бог!
Антоніо Коли бажають так'
І ясний дож, і суд— не брати з нього
Маєтків половини за законом,-
То згоден я, щоб саме ту частину,
Яку мені віддати має він,
Мені позичив до кінця життя,
А вмре — тоді я передам її
Синьйорові, що в нього вкрав дочку.
За ласку цю я ставлю дві умови:
По-перше, хай святий наш хрест він зараз
На себе прийме, а по-друге, мусить
Підписку дати судові, що все
Добро своє у спадок добровільно
Відпише він своїй дочці й Лоренцо.
Дож Хай буде так. Але якщо не схоче —
Візьму назад дароване прощення.
Порція Скажи, чи ти вдоволений, єврею?
Шейлок Вдоволений.
Порція То клерк нехай відразу
Напише дарчий лист.
Шейлок Я вас прошу,
Іти дозвольте вже: мені недобре;
Пришліть додому дарчого листа,
Я підпишу його.
. Дож Іди, але
Все виконай, про що ми говорили.
Граціано Одержиш на свої хрестини двох
Батьків хрещених; був би я суддею,
Додав би я до них іще десяток,
Щоб супроводили тебе, лукавий,
До шибениці, а не до купелі.
Шейлок виходить.
Дож
(до Порції)
Синьйоре мій, я вас прошу мій д;м
Відвідати — зі мною пообідать.
Порція Прошу ласкаво вибачить мені,
Мій ясний пане: ще цієї ночі
Повинен я до Падуї вернутись
І через те вже зараз вирушаю.
Дож Шкодую дуже я, що залишитись
Не маєте ви змоги; ну, а ви,
Антоніо, нагородіте щедро
Цього ласкавого синьйора: він
Вам послугу зробив велику дуже.
Дож, сенатори й почет виходять.
Бассаніо Синьйоре мій достойний, ваша мудрість
Мене і друга нині врятувала
Від лютої біди; тож просим вас
Від нас за це прийняти нагороду:
Три тисячі дукатів ось, що ними
Я заплатити мав свій борг єврею.
Антоніо І все ж, синьйоре дорогий, повік
Повинні ми служити вам любов'ю
І силами своїми.
Порція Нагороду
Вже має всяк в своєму почутті,
Коли радіє він із вчинків власних.
Я тішуся, що вас звільнити зміг.
Тож саме через це вважаю я,
Що добре ви мене нагородили.
Немає в мене іншої користі!
Якщо ми знов зустрінемось, прошу,
Мене впізнайте. Успіху та щастя
Бажаю вам і з вами вже прощаюсь.
Бассаніо Синьйоре мій, прошу я ласки вдруге:
Прийміть від нас на згадку хоч дрібничку —
Не в нагороду, а лишень на згадку!
До вас я маю тільки два прохання:
Пробачити мені і не відмовить.
Порція Не можу вам відмовити, коли
Ви просите прийняти щось на згадку.
(До Антоніо)
Ось ви дасте мені ці рукавички,
Я їх носитиму на згадку.
(До Бассаніо)
Ви ж
В знак дружби вашої дасте мені
Цей перстень? О, ви відсмикнули руку?
Я більшого не хочу і гадаю,
Що, люблячи мене, в такій дрібниці
Ви не захочете мені відмовить.
Бассаніо Цей перстень, любий мій синьйоре... ах!
Пробачте, це така дрібничка,— ні!
Ні, я соромлюся його вам дати.
Порція Нічого іншого я не бажаю:
Мене цікавить тільки він, синьйоре!
Бассаніо Велику ціну має перстень цей
Для мене — більшу, ніж він того вартий.
Я відшукаю вам найкращий перстень
В Венеції — поставлю все на ноги —
І подарую вам, а цей мені
Дозвольте залишити в себе".
Порція Бачу,
Ви щедрі тільки на словах. Спочатку
Самі мене ви жебрати навчали,
Тепер, здається, учите мене,
Як треба жебракам відповідати.
Бассаніо Синьйоре мій, дала мені цей перстень
Моя дружина і, його надівши
На палець мій, примусила мене
Заприсягнути, що його ніколи
Не подарую я, не загублю
І не продам.
Порція Слова такі лише
Кишені бережуть від зайвих витрат,
Якщо не збожеволіла, бува,
Дружина ваша й знатиме вона,
Як гідно я цей перстень заслужив;
Я впевнений, що гніватися вічно
Вона на вас не буде лиш за те,
Що ви мені його дали. А втім.
Робіть,, як знаєте. Прощайте! Мир вам!
Порція і Нерісса виходять.
Антоніо Бассаніо, віддай йому той перстень;
Хай послуга його й моя любов,
З'єднавшися докупи, переможуть
Присягу ту, яку ти дав дружині.
Бассаніо Наздожени його, мій Граціано,
Віддай йому цей перстень і, як зможеш,
То приведи його у дім Антоньйр.
Хутчій, мій друже! Поспішай!
Граціано виходить.
Ходім
Тепер до вас, Антоніо; а взавтра —
Раненько, на світанку — ми удвох
Полинемо до Бельмонта... Ходім же!
Виходять.
СЦЕНА 2
Там само. Вулиця.
Входять Порція й Нерісса.
Порція Спитай, де дім єврея, й передай
Йому оцей папір на підпис. Ми
Цієї ж ночі рушимо в дорогу
Й прибудемо до Бельмонта раніш
На цілий день, аніж чоловіки.
Цей дарчий лист порадує Лоренцо.
Входить Граціано.
Граціано Щасливий я, що вас догнав, синьйоре!
Синьйор Бассаніо, обміркувавши,
Вам посила цей перстень. А крім того,
Уклінно просить вас до нього нині
Прибути на обід.
Порція На жаль, не можу.
Цей перстень я з подякою приймаю
І вас прошу сказать про те синьйору.
Прошу також — моєму юнакові
Вкажіть, де Шейлоків шукати дім.
Граціано Я виконаю все.
Нерісса
(до Порції)
Я маю щось
Сказати вам, синьйоро.
(Тихо)
Я б хотіла
У чоловіка випросити персня,
З яким і він присягу дав мені
Не розлучатися ніколи.
Порція
(тихо до Нерісси)
Ти
Зробити можеш це, ручусь. Вони
Даватимуть нам клятви урочисті,
Що персні віддали чоловікам; "^
Та ми ловить їх будем на брехні
І переможемо.
(Голосно)
Іди ж мерщій!
Ти знаєш, де на тебе буду я
Чекати.
Нерісса
(до Граціано)
То ходім, синьйоре добрий!
Прошу ласкаво показать мені
Дім Шейлоків.
Виходять.